Пам'ятник О. М. Полю у Дніпропетровську

Довгі роки ім’я його замовчувалось і було майже забуто, як було забуто багато чого з нашої історії. Дворянин, поміщик, власник великого маєтку, промисловець, обіймав посади в різних дворянських комітетах, був гласним повітового та губернського земського зібрань.
Олександру Полю пощастило. Його заслуги було оцінено сучасниками, які віддали належне йому ще за життя.
У травні 1887 року на урочистому засіданні міської Думи, присвяченому святкуванню 100-річного ювілею Катеринослава, міській голова камер-юнкер Яковлєв згадав і про роль О.Поля: “Его замечательной энергии, неутомимой деятельности и громадным затратам мы обязаны тем, что железно-рудные наши богатства сделались известнейшими не только в нашем отечестве, но и во всей Европе и что привлекло к нам своих и иностранных предпринимателей вместе с их солидными капиталами”.Тоді ж О. М. Поля було обрано почесним громадянином Катеринослава, а ім’я його вирізьблено на почесній мармуровій дошці в залі міської Думи.
1889 року у дворянському зібранні обговорювалось питання про встановлення пам’ятника Олександру Полю ще за його життя. Губернське дворянство вирішило також помістити портрет його у залі дворянського зібрання, встановити стипендії його імені в гірничому Санкт-Петербургзькому та Катеринославському реальному училищах.
Олександр Поль став справжнім патріотом своєї землі і свого народу.
Покликанням на все життя стало для нього вивчення місцевої історії та археології, дослідження рідного краю. Подорожуючи, займаючись археологічними розкопками, збираючи предмети матеріальної культури минулих століть, систематизуючи їх, Олександр Миколайович наприкінці життя виявився власником величезної колекції старожитностей. Вона складалась з предметів кам’яного, бронзового, залізного віків; речей, знайдених у старогрецьких поселеннях і скіфських курганах, запорозьких реліквій. Незадовго до смерті її власника колекція була оцінена англійцями, які хотіли придбати її для Лондонського королівського музею, в 100 тисяч срібних доларів. Та збирач бажав, щоб речі, знайдені на рідній землі, тут і залишились. Більша частина зібрання старожитностей вже після його смерті потрапила до Катеринославського історичного музею, названому на його ж честь. Музей, на думку засновників, мав слугувати найкращим пам’ятником О. Полю.
Під час своїх археологічних експедицій Олександр Миколайович натрапив в Дубовій балці, поблизу Кривого Рогу, на поверхневий вихід залізної руди.
Ірина ГОЛУБ
джерело