м. Кам’янець-Подільський. Руїни вірменського храму св. Миколая.

Вірменська церква Святого Миколая, вірменський костел Святого Миколи — втрачена на сьогодні пам'ятка вірменської християнської сакральної архітектури, що знаходилася у вірменській дільниці Кам'янця-Подільського, при вулиці Вірменській. Утворювала єдиний комплекс споруд, оточений муром, з дзвіницею і торговими складами.

До 3 лютого 1790 року виконувала роль катедрального храму, головного релігійного, культурного, соціального і організаційного центру кам'янецької вірменської громади. Знищена комуністами у 1930-х роках.

Святиню ймовірно збудували в 1495 році вірмени, які прибули до Кам'янця в 1380-х роках. Початково була дерев'яною. Наприкінці 15 століття в Кам'янці нараховувалося 4 вірменські храми: церква Успіння Пресвятої Богородиці, церква Святого Миколая Чудотворця, церква Святого Стефана, церква Благовіщення Пресвятої Богородиці — катедра. Новозбудована церква Святого Миколая Чудотворця, п'ята за ліком, одразу перебрала на себе функції катедри, завдяки чому стала центром світського і релігійного життя кам'янецьких вірмен. В церкві зберігалися архів, зокрема королівські привілеї, печатка та хоругва громади.

В 1602 році пожежа сплюндрувала центральну частину міста, втім і церкву Святого Миколая Чудотворця. Після пожежі вірменська громада поспішно взялася відбудовувати храм. Було розширено притвор і зведено кам'яний мур. Суддя Міхно у 1603 році оплатив реконструкцію однієї з церковних бань, яку вкрили «золотом». 25 квітня 1607 року 25 молодців (членів братства) замовили для церкви виготовлення дзвона. На той час церква мала вдосталь церковного начиння, корони ікон Пресвятої Богородиці та Ісуса Христа були декоровані перлами і дорогоцінними каменями. В 1612 році «в церкві Св. Миколая встановлені вікна з рамами та залізними ґратами».

В 1613 головний вівтар упоряджено новими іконами Діянь Христа написаними майстром Шарим. Наприкінці 1614 року побілено склепіння, перед вівтарем встановлено кам'яний жертовник. Того ж року вірменський війт Лукаш подарував церкві новий срібний підсвічник. В 1672 році, під час штурму турками міста, храм майже вщент зруйнували. Відбудовні роботи розпочалися в 1756 році на кошт вірменської громади. В 1767 році роботи завершені. 27 червня 1791 року костел освятив львівський вірменський архієпископ Туманович.

3 лютого 1790 року самоврядування кам'янецьких вірмен ліквідоване. Вірменська катедра перейшла на статус парафіяльного костелу. В 1891 році з костелу Святого Миколи росіяни вивезли унікальну бібліотеку вірменських рукописів 16-17 століть. Серед них і подарований церкві Синаном Служебник татарською мовою 1349 року.

Після поразки Визвольних змагань 1917-1921 років костел зачинено комуністами. В 1922 році з костелу Святого Миколи реквізовано 60 кг срібного церковного начиння. Найцінніші предмети священикам вдалося заховати, за що їх заарештовано органами ГПУ як «ворогів голодних». В 1930-х роках святиню висаджено в повітря.

У 1972 році розпочаті археологічні і архітектурні дослідження архітектурного комплексу Вірменської катедри. У 1973 році в них узяв участь вірменський дослідник Вартан Григорян. Стаціонарні археологічні дослідження проведені Кам'янець-Подільським державним педагогічним університетом протягом 1989-1996 років під керівництвом Миколи Петрова. В подальшому храмові фундаменти законсервовано.

В 1985 році під кам'яним мощенням підлоги першого ярусу на глибині 1,8 метра виявлено скарб. До складу скарбу входили найцінніші предмети церковного начиння, заховані священиками в 1922 році. Список знайдених предметів нараховував 448 позицій. До найцікавіших знахідок слід віднести основу церковної чаші датовану 1581 роком і прикрашену вірменським текстом. Окремі речі зі скарбу нині можна оглянути в експозиції Кам'янець-Подільського державного історичного музею-заповіднику.

Джерело