Могила Йосипа Гладкого (останній кошовий отаман Задунайської Січі) в м. Запоріжжя

Могила Йосипа Гладкого (останній кошовий отаман Задунайської Січі) в м. Запоріжжя

Гладкий Йосип Михайлович (приблизно 1789-1866 роки) – останній кошовий отаман Задунайської Січі, наказний отаман Азовського козацького війська, генерал-майор.
За проявлену відвагу і хоробрість під час штурму фортеці Ісакчі Й. Гладкий був нагороджений золотим Георгіївським хрестом і полковницькими погонами. Тоді ж Й. Гладкого було призначено наказним отаманом окремого Запорозького війська.
У 1829 році він отримав дворянство, разом з титулом йому надавався дворянський герб: зображення човна між двома берегами з піднятим російським прапором і гербом.
У 1830 році Й. Гладкого нагородили діамантовим перснем, через рік – орденом Св. Анни 2-го ступеня, 1840 році – орденом Св. Володимира 3-го ступеня, а в 1843 році він отримав звання генерал-майора.
У 1832-1851 роках обіймав посаду наказаного отамана Азовського козацького війська. У 1851 році вийшов у відставку і проживав у Новоспасівській станиці у власному будинку, через деякий час купив хутір Новопетрівку і мешкав у ньому з дружиною до 1862 року.
У 1862 році переїхав до м. Олександрівська. На вул. Покровській він жив у власному будинку (у 1980 році під час будівництва пологового будинку дім отамана був зруйнований).
Влітку 1866 року Й. Гладкий поїхав на Катеринославський ярмарок і там заразився холерою від якої помер. Похований був на Пилипівському цвинтарі, який був розташований поряд з Олександрівською жіночої гімназією.
Під час житлової забудови могилу з останками Й. Гладкого було перенесено на територію Запорізького національного університету. В 1967 році на могилі встановлено плиту з рожевого граніту. У 1992 році проведено реконструкцію в ході якої на могилі встановлено гранітний хрест на гранітному цоколі з надмогильною гранітною плитою з написом. Під текстом були розміщені зображення козацької атрибутики – булави з шаблею. На лицьовому та тильному боках постаменту хреста посвята. Архітектором оновленого могильного пам’ятника став В. Лагутенко.

джерело