м. Київ. Будинок № 55-б по вул. Гончара.

Побудований у 1911-1914 роках. Головний фасад, вигнутий під тупим кутом, виходить правим крилом на вул. О.Гончара, лівим - у бік скверу (вул. М.Коцюбинського). Побудований за проектом арх. О.Кобелєва на місці засипаного Святославського яру в стилістичній ув'язці з будівлею Вищих жіночих курсів (вул. О.Гончара, 55-а). Чотириповерховий, цегляний, з підвалом, у плані складної форми, пристосованої до рельєфу будівельної ділянки. Планувальна структура збереглася без змін. До великого наріжного вестибюля з парадними сходами сходяться три крила. Планування крил коридорне, з двобічним розташуванням приміщень.

Композиція головного фасаду, вирішеного у стилі неоампір, симетрична, триярусна. Головним архітектурним акцентом споруди є напівкруглий у плані наріжний об’єм, фланкований розкріповками, вирішений незалежно від бічних крил фасаду, у середньому ярусі (на рівні третього-четвертого поверхів) акцентований колонами доричного ордера та увінчаний фігурним аттиком з картушем. Первісно був завершений куполом (не зберігся). Архітектурний декор складається з русту (перший поверх), колон, сандриків, балюстрад, фриза з тригліфами та карнизів. Ліпний декор застосовано скупо, що поруч з великими гладенькими площинами стін надає будівлі строгої монументальності. Розміщення в розкріповках зображень вінків з жезлами-кадуцеями, що символізують торгівлю, багатство, мир та успіх, відображає первісну функцію будівлі.

Перший поверх призначався для службових та торговельних приміщень, друкарні, навчальних майстерень. На другому - містилися технічні школи. Горішні поверхи займало технічне товариство; тут розташовувалися: вітальня (у наріжній частині), кабінети та дві зали - на 760 та 120 місць. У фризі портика сцени головної зали містився девіз товариства «Міра, вага, число». Приклад досить рідкісної для Києва споруди, збудованої спеціально для наукового та культурно-просвітницького товариства.

Тут до 1919 містилося Київське відділення Російського технічного товариства, засноване 1870 з ініціативи проф. Київського університету П. Алексєєва та інж. М. Толпигіна. 1913 у ньому налічувалось бл. 300 членів. У цьому ж будинку з жовтня 1913 також містилася Художньо-реміснича навчальна майстерня друкарської справи. У 1914-1918 частину приміщень будинку займав польовий запасний шпиталь. У серпні-грудні 1918 перший-другий поверхи було реквізовано для Міністерства торгівлі і промисловості Української Держави. 1922-1924 тут розміщувався Інститут пластичного мистецтва, створений на базі Української державної Академії мистецтва. Наприкінці 1920-х рр. тут діяв Київський державний електротехнікум («КЕТ») ім. В. Леніна. 1930 у будинку розмістився щойно створений Київський будівельний інститут (нині Державний технічний університет будівництва та архітектури) - вищий навчальний заклад, створений на базі будівельного відділення КПІ та архітектурного факультету Київського художнього інституту.

Пізніше будинок займали інститути АН УРСР. 1947 - 1961 тут містився Інститут електротехніки АН УРСР, заснований 1947 на базі електротехнічного відділу Інституту енергетики АН УРСР. У повоєнний час до 1961 в будинку розміщувався Інститут будівельної механіки АН УРСР. 1966 - 1970 в будинку розміщувався Інститут теоретичної фізики АН УРСР. 1939 - 1941, 1944 - 1947 тут розташовувався філіал Харківського інституту енергетики АН УРСР, на базі якого 1947 створено інститути електротехніки і теплоенергетики. Останній реорганізовано 1964 в Інститут технічної теплофізики АН УРСР, що містився на четвертому поверсі. З 1969 в будівлі розміщується Інститут геологічних наук НАН України (створений 1926).

Джерело