Канівський природний заповідник. Ретранслятор. Схованка.

Канівський природний заповідник розташований у межах Черкаської області, неподалік від міста Канева, на правому березі та заплавних островах Дніпра. Межує безпосередньо з Чернечою горою — місцем поховання Т. Г. Шевченка.

Площа 2027 гектарів. Створений 30 липня 1923 року на базі Канівського навчально-дослідного лісового господарства. Є структурним підрозділом Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка.

Територія заповідника включає так звану нагірну частину — покриті лісом яри та пагорби на правому березі Дніпра (1415 га), два заплавних острови Дніпра — Круглик (92 га) і Шелестів (394 га) та Зміїні острови (116 га) в Канівському водосховищі — останці лівобережної тераси. Навколо території заповідника встановлено охоронну зону площею 1353 га.

Через значну розчленованість рельєфу на території заповідника спостерігається велика різноманітність мікрокліматичних умов, ґрунтового й рослинного покривів та тваринного світу.

Основні функції заповідника — охорона еталонних та унікальних природних комплексів лісостепу, збереження біорізноманіття, спостереження за зміною природних процесів.

Докладніше тут .

На Мар`їній горі:

Схованку зроблено біля легендарного об’єкту Канівського заповідника – ретранслятора, що знаходиться в одній з найвищих і найвіддаленіших точок Канівського лісу. Об’єкт являє собою величезну антенну, яка складається з двох щогл заввишки 30м із натягнутою між ними величезною металевою сіттю довжиною 50м і шириною 10м. У вітряну погоду конструкція видає характерний звук (вий), який чутно за пару кілометрів. Під час сильної грози ретранслятор приймає на себе велику кількість розрядів блискавок, а перед самою грозою на верхів’ях щогл неодноразово спостерігалося світіння й поява кульових блискавок. У зоні ретранслятора спостерігаються аномалії в роботі компасу, GPS і електроніки.

Ретранслятор можна побачити з різних гір заповідника, але прямої дороги до нього не існує.

Вид на ретранслятор з Мар`їної гори:

Заповідник має складний рельєф, що складається з пагорбів і величезних ярів із прямовисними багатометровими схилами.

Історія й мета створення об’єкту невідомі, що породило численні легенди й версії. Вважається, що побудований він був у 60-ті роки й мав статус закритого військового об’єкту. Але через кілька років проект було закрито, колючій дріт знято, а прилегла територія перейшла до заповідника. Є кілька усталених версій щодо створення й експлуатації об’єкту:

1. Пост навігаційної поправки (попередник GPS);
2. Антенна дальнього зв’язку;
3. Експерименти з грозовою електрикою (подібні до експериментів Н.Тесли);
4. Передача електроенергії на відстані (на користь цієї версії свідчить близькість розташування Канівської ГЕС);
5. Експерименти пов’язані зі спробами керування погодою й створенням так званої погодної зброї.

Джерело

Отже, контейнер

заховано біля однієї з щогл ретранслятора, а саме біля ближчої до єдиної в цій місцині ґрунтової дороги.

На відстані 5м від щогли шукайте ось це дерево:

Контейнер знаходиться у розгалуженні стовбурів, прикритий корою й листям. На перших шукачів хто дістанеться цього місця чекатимуть невеличкі призи – канівські белемніти.

Дальня щогла:

Ліс навколо дрімучий:

Кілька дружніх порад:

1) Якщо ви не маєте досвіду прогулянок у подібній місцевості й не маєте GPS навігатору – краще відмовтеся від цієї авантюри; в решті випадків (досвід є, навігатору нема, або досвіду нема, навігатор є, або є і перше і друге) – вперед! Принаймні, не заблукаєте. Нічого надскладного тут немає.

2) Рухайтесь тихо й не галасуйте, тоді, якщо пощастить, побачите звірів. Ми двічі бачили козулю (з відстані десь 20м і 50м), а заєць вистрибнув буквально з-під ніг – ховався за кущем, а коли ми вже наблизились впритул, дав драла.

3) Якщо хочете зазирнути в заповідник, але відчуваєте невпевненість – обмежтеся пошуком іншої схованки . До речі, першу козулю ми зустріли як раз навпроти місця її закладки – там є кілька невеликих галявин де можна прогулятись.

Приємної прогулянки і вдалих пошуків!