Костел Усіх Святих і монастир бенедиктинок

Костел Усіх Святих і монастир бенедиктинок — памʼятка ренесансної архітектури у Львові.

Монастир засновано у 1593 році шляхтичкою Катериною Сапоровською. Він став першим у Львові та на Червоній Русі жіночим навчальним закладом, монахині головну увагу приділяли вихованню панянок-шляхтянок і другим жіночим монастирем Львова після монастиря кларисок.

Будівництво розпочато 1597 року і завершено у 1616 за участю Павла Римлянина. 1598 року храм освячений львівським архієпископом РКЦ Яном Димітром Соліковським.

В результаті перебудов на протязі існування костел втратив первісний вигляд. Споруди сильно постраждали від пожежі 1623 року. Відбудовані до 1627 р. архітектором Яном Покоровичем, молодша донька якого була послушницею в цьому монастирі. Можливо, саме Покорович є автором вежі, оскільки на збереженому у Центральному державному історичному архіві проекті, виконаному, ймовірно, самим Павлом Римлянином, вежа відсутня.

Наступна реставрація відбулася після пожежі 1748 р. (архітектор Мартин Урбанік).

До південно-східної частини примикає споруда келій: камʼяна, складна в плані, двоповерхова, що зберегла прийоми будівництва та елементи ренесансної доби. Початково була збудована з дерева одночасно з мурованим костелом.

Цікавою є відкрита лоджія монастиря з трьома арками, замкові камені яких служать консолями для скульптур, встановлених в нішах. Арки з часом було закладено, і тим самим колони перетворено на пілястри. Це створило додаткове приміщення, але значною мірою спростило довершений вигляд монастирського будинку. Своєрідним є конструктивне вирішення склепіння сіней, що спирається на один масивний стовп. В багатьох приміщеннях збереглися різьблені замкові камені і консолі.

Будучи збудований за межами міських мурів, монастир, як і інші середміські монастирі, мав риси оборонної архітектури. Подвірʼя початково було утворено костелом, монастирським будинком і муром зведеним у 1608–1610 роках. До монастирського комплексу належав також сад — зразок садово-паркової архітекури ренесансної доби, автором планування якого, також був Павло Римлянин. У 1906 році новий головний вівтар виконано за проектом Яна Тарчаловича у стилі модернізованого ренесансу (до нашого часу не збережений).

У радянські часи у костелі влаштовано склад, а у приміщені монастиря було музично-педагогічне училище № 2. У 1946 році на території монастирського саду збудовано середню школу № 19. Нині монастирський комплекс належить згромадженню сестер студиток і називається Храм Усіх Святих і монастир Покрови Пресвятої Богородиці сестер студиток. У монастирі діє школа святої Софії.

Посилання на джерело тексту.