Пам'ятна дошка Комаренку В.А., м. Харків

На будівлі Дитячої музичної школи № 2 ім. П.І. Чайквського (вул. Москалівська, 142) встановлено пам'ятну дошку Комаренку В.А.

В.А Комаренко народився 15 липня 1887 року в Харкові на вулиці Сумській у бідній родині кухаря та прачки. Через рік після народження Володимира батько помер, і мати одна виховувала сина та його старшу сестру Надію. Перше знайомство з музикою відбулося в парафіяльному, а потім повітовому училищах, де він брав участь у духовому і балалаєчному оркестрах, співав у хорі, а в 1905 році вступив в музичне училище по класу кларнета. У 18 років він організовує свій перший балалаєчний оркестр "Прогрес". 1909 рік - рік заснування домрово-балалаєчного оркестру при товаристві "Просвітницьке дозвілля", він вважав початком своєї творчої діяльності. І вже в 1913 році засновник Великоруського оркестру В.В. Андрєєв видає Комаренко свідоцтво, в якому було сказано: «Представитель сего Владимир Андреевич Комаренко известен мне как весьма опытный руководитель великоруського оркестра и знаток преподавательской игры на народных музыкальных инструментах, а потому я с увереностью могу рекомендовать его как организатора и дирижера. Ваш Василий Андреев.» (26 ноября 1913 г.)
У 1910 р. Володимир Андрійович одружився, побудував будинок на Основі (нинішня Новоселівка), в якому народилися і виросли троє його дітей. В 1919 році Комаренко успішно склав іспит до Харківського музичного інституту, але в серпні того ж року був мобілізований до лав Добровільної армії Денікіна. З серпня по грудень 1919 р. проходив службу в інженерній роті. З грудня 1919 року перейшов до лав Червоної армії, де служив капельмейстером і лектором музичних дисциплін в 6-й кавалерійській дивізії 1-ї Кінної Армії. На початку 1920 року, у зв’язку із захворюванням сипним тифом, був евакуйований до Харкова. В цьому ж році він організовує перший професійний домрово-балалаєчний оркестр в Україні. За широку концертну та культурно-шефську діяльність Політвідділ Української армії присвоїв В.А. Комаренка звання професора. В 1924 році вийшла с друку перша в Україні партитура для домрово-балалаєчного оркестру в інструментовці Комаренка. З 1924-го по 1947 рік, після звільнення з консерваторії через політичні мотиви В.А. Комаренко займав різні посади, серед них: завідувач кафедрою народних інструментів Харківського музично-драматичного інституту, яка була відкрита першою в СРСР, завідувач хормейстерським відділом та голова Циклової комісії Харківського музичного училища і т.д.
1927-1936 – В.А. Комаренко брав участь в організації і проведенні в Харкові різноманітних конкурсів виконавців на народних інструментах та оглядів художньої самодіяльності. Зокрема, 1936 рік ознаменувався черговим оглядом художньої самодіяльності мистецтва Харківщини. Володимир Андрійович увійшов до складу організаційного комітету та жюрі музичної олімпіади, після чого на сторінках газет висвітлив такі дані: у 1936 році в Харківській області нарахувалось 5359 самодіяльних гуртків, які охоплювали 69325 учасників. Серед них – 1174 хорових ансамблів (18200 учасників), 1677 оркестрів народних інструментів (16512 учасників) та 205 духових оркестрів (2718 учасників).
1930 – за ініціативою В.А. Комаренка в Харкові створено перший в СРСР Технікум Музичної Промисловості (МПТ) на базі музично-промислового відділу 2-ї музичної школи. 1931-1933 – Комаренко як директор технікуму зробив проект Харківської музичної фабрики та протягом пускового періоду виконував обов’язки технічного директора фабрики; за замовленням Державної Комісії при Народному Комісаріаті легкої промисловості склав 1-й варіант плану розвитку музичної промисловості в Україні на 2 п’ятирічку. Своїми силами реорганізував фабрику в музичну школу мистецтв №2 ім. П.І. Чайковського, яка в 2013 році святкувала 125 років від дня народження видатного харківського музиканта.
Перший дитячий оркестр народних інструментів при Харківському Палаці піонерів і жовтенят ім. П. Постишева існує і у наш час, під керівництвом одного з колишніх учасників В. Городовенка, зачаровуючи слухачів своєю майстерністю виконання.
У 1943 році, одразу після визволення Харкова В.А. Комаренко відкривє при Харківській державній консерваторії дитячу музичну школу-інтернат, яку очолював до 1948 року. Нині це музична школа-десятирічка в провулку Короленка.
В 50-60 роках Володимир Андрійович керує духовими оркестрами в спеціалізованій школі № 97, організовує оркестр українських музичних інструментів в с. Наталине, організовує кафедру хорового співу Харківського державного педагогічного інституту ім. Г. Сковороди, видає методичні посібники. У 1968 році він був нагороджений знаком «Відмінник роботи Міністерства культури».
Помер Володимир Андрійович 19 лютого 1969 року. Справу його життя продовжує донька Євгенія Володимирівна, викладач фортепіано та син Григір.
Джерело.