Пам'ятна дошка Назарову О.М., м. Харків

На фасаді будівлі по вул. Полтавський шлях, 30 з боку вул. Ярославська встановлена пам'ятна дошка Назарову О.М.

Вигляд на перехрестя з вул. Полтавський шлях.

Назаров Олександр Максимович - командир взвода 369-ї окремої розвідувальної роти (294-а стрілецька дивізія, 52-га армія, 2-й Український фронт), старший сержант.
Народився 24 серпня 1923 р. в селі Велика Іня Мінусинського р-ну Красноярського краю в селянській родині. Руський. Член ВКП(б)/КПРС з 1944 р. В 1928 р. разом з батьками переїхав в село Таштип Хакаської автономної обл. (нині Республіка Хакасія). Працював бригадиром полеводчеської бригади в колгоспі «Ленінський Жовтень». Призваний до армії Таштипським райвійськоматом в березні 1943 р. В бойових діях брав участь з травня 1943 р.
Воював на Волховському, Воронезькому, 2-му і 1-му Українських фронтах в розвідувальних підрозділах 294-ї стрілецької дивізії. Брав участь у визволенні Лівобережної і Правобережної України, Молдавії, Румунії, Польщі, в боях на території Німеччини (в Корсунь-Шевченківській, Уманско-Ботошанській, Ясько-Кишинівській, Сандомирсько-Силезській, Берлінській операціях). Тричи поранений.

За час війни 13 разів переходив лінію фронта, успішно виконуючи завдання командування. Перебуваючи в тилу ворога, група О.М. Назарова пустила з рейок кілька ешелонів з ворожою технікою. Розвідники, котрими він командував, в Полтавській обл. звільнили військовополонених з фашистського табору. Одного разу командуванню дивізії знадобилось налагодити зв'язок з партизанським загоном, що діяв в кількох десятках кілометрів від лінії фронту. Виконати це завдання було доручено розвідгрупі старшого сержанта О.М. Назарова. Група не тільки успішно виконала завдання, але й доставила в штаб дивізії двох полонених офіцерів супротивника.
Особливо відзначився О.М. Назаров в Умансько-Ботошанській операції.
Беручи участь в прориві ворожої оборони в населеному пункті Рижановка, Назаров, оминувши супротивника з тилу, автоматним вогнем своєї групи посіяв паніку в лавах ворога, смусивши його кинути свої позиції.
В бою під Уманню Назаров першим увірвався в місто, де захопив полонених і трофеї. Одним з перших форсував ріку Дністер. Діючи попереду наступаючих частин, Назаров зі своєю групою в кількості 7 чоловік змусив бігти в селі Шурелі до 100 солдат румунської кінноти, знищивши 5 і схопивши в полон 8 румунських кавалеристів з їх зброєю і кіньми, два 60-мм міномети.
Назаров одним з перших з розвідгрупою вийшов на державний кордон СРСР і форсував ріку Прут.
За час участі в боях Назаров, очолюючи розвідгрупу, знищив понад 40 солдат супротивника, захопив 92 полонених, підбив один танк, захопив 13 автомашин зі зброєю і цінним майном.
Указом Президіуму Верховної Ради СРСР від 13 вересня 1945 р. за відвагу та героїзм, проявлені в Умансько-Ботошанській операції, старшому сержанту Назарову Олександру Максимовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 5351).
З 1945 р. капітан О.М. Назаров в запасі. Мешкав в місті Харків (Україна). В 1948 р. закінчив середню юридичну школу, потім - Харківський юридичний інститут. Працював народним суддею, заступником начальника управління міністерства юстиції Української РСР, 35 років очолював юридичну консультацію Ленінського р-ну. За багаторічну зразкову працю нагороджений Почесною грамотою Президіуму Верховної Ради УРСР. Помер 9 червня 2001 р. Похований на цвинтарі № 2 в Харкові.

Нагороджений орденом Леніна (13.09.1944), двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (29.04.1944; 11.03.1985), медалями, в тому числі двома медалями «За Відвагу» (14.10.1943; 16.12.1943).
Ім'я Героя носить вулица в місті Кемерове. На будівлі Большеїнської основної загальноосвітньої школи № 6 Мінусинського р-ну Красноярського края 9 травня 2006 р. встановлено меморіальну дошку на честь О.М. Назарова.
Джерело.