Пам'ятник на могилі архітектора Красносельського О.Л., м. Дніпропетровськ

Красносельський Олександр Леонтійович (1877–1944) - видатний російський і радянський архітектор, талановитий художник, поет. Зробив значний внесок в формування архітектурного вигляду Єкатеринослава-Дніпропетровська. Всього при житті Олександр Красносельський створив понад 200 проектів, понад 30 з них - в Дніпропетровську.

З  1912 р. Красносельський Олександр Леонтійович постійно працював в Єкатеринославі–Дніпропетровську:
- спочатку на посаді інженера з благоустрою міста, потім архітектором в управлінні Держконтроля;
- 1913-1918 рр. - Єкатеринославський міський інженер з впорядкування мостових;
- 1915-1918 рр. - виконував обов'язки 2-го міського архітектора Єкатеринослава;
- 1922-1929 рр. – губернський і окружний архітектор;
- з 1930 р. - керував «Дніпропроектом».
Олександр Леонтійович Красносельський створив 30 будівель для Дніпропетровська. Всі вцілілі споруди занесено в державний реєстр охорони памятників архітектури.
Ось деякі з них, найвідоміші: Палац Ілліча на пр-ті Калініна (1938), колишній тубдиспансер, а нині - банк на вул. Рогальова (1913), анатомічний корпус медінституту біля Севастопольського парку (1916), будинок по вул. Мечникова, 3, готель «Асторія» (1913), будывлы по вулицям Сєрова, 13, Комсомольській, 12-А (до революції) і ще десятки споруд на проспекті Пушкіна, вулиці Ворошилова, Жовтневому майдані, вул. Гоголя…
Його рук справа - авторське реставрування (після громадінської війни) будівлі Держбанку на розі вул. Леніна і пр-ту К. Маркса, перебудова Комерційного училища під облвиконком (1935-1936).
Архітектор працював над зміцненням балок і будівництвом мостових Запорізького шосе, спроектував занедбаний нині Будинок Прицкера з аптекою на пр-ті Калініна, реконструював самий старий корпус університета, проектував будівлю Універмагу (1937) і «Дитячого світу» (1939). І ще до багатьох інших культових будівель в Дніпропетровську, що не дійшли до наших часів через війну й бурхливу господарську діяльність нової влади, він доклав свою руку.
Олександр Леонтійович був не аби якою особистістю, талановитою в багатьох галузях життя, мав сильний характер. Він писал вірші: «Але без боротьби, без бою славетного немає сенсу сильному в житті…» – строка зі збірки віршів, в якій Красносельський часто публікувався до революції.
Він володів іноземними мовами. Відмінно малював аквареллю і маслом. Дуже любив музику, гарно грав на фортепіано, писав музичні твори для духового оркестру, співав. Захоплювався історією, літературою. Зібрав багату колекцію антикваріату, в якій були рідкі книги, цінні картині, вироби видатних парцелянових заводів.
Прожив Олександр Леонтійович 67 років – з 1877-го по 19 березня 1944 р. Після навчання в Рижському політехнічному інституті, отримав фах інженера-архітектора, шість років пропрацював в Бесарабії.
Красносельський залишив в своїх нотатках дуже наочну для розуміння його характера і світогляду думку: «Мої прагнення зводяться до сумлінного виконання обов'язку перед Батьківщиною, до ревнісної турботи про те, щоб мої здійснені в  натурі проекти прокидали в народі добрі думки, радість і відчуття приблизно такого почуття, яке буває, дивлячись на бадьоро зростаючу молодість або вдихаючи повітря, або слухаючи улюблену музику у виконанні оркестра під орудою гарного дирижера».
Останні роки життя Олександр Леонтійович часто хворав. Він доручив дружині: «Коли мене не стане, все цінне передай академії і місту. Все повинно залишитись людям». Дружина – Фаїна Олександрівна Рогожина-Красносельська - виконала заповіт чоловіка. Цінна бібліотека була передана в Українську академію архітектури, а в історичний музей міста перейшла цінніша колекція парцелянових виробів.
Вдячні містяни до 100-річчя з дня народження архітектора на будинку, де він мешкав по вул. Короленка, 14, встановили меморіальну дошку з барельєфним зображенням портрета. А в 1982 р. на могилі Красносельського встановлено гранітний пам'ятник – колона з портретом архітектора, оповита металевою бронзовою стрічкою. Автор пам'ятника – архітектор Амосов, автор портрета – скульптор В. Музико.
Джерела 1, 2. Детальніша біографія тут.