Михайло Іванович Глинка і запорожська філармонія, м. Запоріжжя

Михайло Іванович Глинка (20 травня (1 червня) 1804 - 3 (15) лютого 1857) - російський композитор, засновник національної композиторської школи. Твори Глинки сильно вплинули на прийдешні покоління композиторів, в тому числі на Даргомизького і членів «Могучої кучки», які розвивали в своїй музиці його ідеї.

Після закінчення пансіону в 1822 р. Михайло Глинка посилено займається музикою: вівчає західноєвропейську музикальну класику, бере участь в домашньому музицируванні в дворянських салонах, інколи керував оркестром дядька. В цей же час Глинка пробє себе в якості композитора, складаючи аріації для арфи або фортепіано на тему з опери австрійського композитора Йозефа Вайгля «Швейцарська родина». З цього моменту Глинка все більше уваги приділяє композиції і швидко вже складає дуже багато, випробовуючи свої сили в різноманітних жанрах. В цей період ним були написані відоиі сьогодні романси і пісні: «Не спокушай мене без потреби» на слова Баратинського, «Не співай, красуне, при мені» на слова А.С. Пушкина, «Ніч осіння, ніч люб'язна» на слова Римського-Корсакова  та ін. Однак він тривалий час залишається незадоволеним своєю працею. Глинка наполегливо шукає шляхи виходу за межі форм і жанрів побутової музики. В 1823 р. він працює над струнним септетом, адажіо і рондо для оркестру і над двома оркестровими увертюрами. В ці ж роки розширюється коло знайомств Михайла Івановича. Він знайомиться з Василем Жуковським, Олександром Грибоєдовим, Адамом Міцкевичем, Антоном Дельвігом, Володимиром Одоєвським, який згодом стає його другом.
Патріотична пісня Михайла Глинки в 1991-2000 рр. була офіціальним гімном Російської Федерації.

Це інформація в Вікіпедії.

в 1956 р. в Запоріжжі встановили пам'ятник М.І. Глинки (автор Страхов).

Приблизно в тіж роки Запоріжська філармонія отримала ім'я М.І. Глинки.