ДніпроГЕС, м. Запоріжжя

ДніпроГЕС - найбільша в Європі гідроелектростанція; збудована в 1932 р., одна з глобальніших пам'яток Запоріжжя і України.

Технічні характеристики
Фундамент ДніпроГЕСу, як і навколишня територія, спираються на породи Украінського кристалічного щита.
До складу гідровузла входять: будівля машинної зали ГЕС-1 довжиною 236 м і завширшки 56 м, розташоване на правому березі, в ньому розміщено 9 радіально-вісьових гідроагрегатів (шість РО45-В-545 з потужністю турбін 73,6 МВт, частотою обертання турбін - 83,3 об/хв; віготовлені харківським ВАТ «Турбоатом» в 1997−2002 рр.)  і 1 гідроагрегат власних потреб потужністю 2,6 МВт, частотою обертання 428 об/хв; 5-поверхова будівля головного пульту керування; щитова стінка ГЕС-1 довжиною 216 м, водоспускна криволінійна гребля довжиною по гребеню 760 м.; машинна зала ГЕС-2, найбільшою будівничою висотою 60 м; глуха гребля довжиною по гребеню 251 м. Первинно всі вісімь турбін і п'ять  електрогенераторів до них були американськими. Але вже шостий, сьомий і восьмий генератори виготовили на ленінградскому заводі «Електросила». Американське обладнання частково працює і зараз. Судноплавні споруди на лівому березі включают аванпорт в верхньому б'єфі, трикамерний шлюз, однокамерний шлюз (шахтного типу) і низовий подхідний канал. ГЕС автоматизована, обладнана телекеруванням, телевимірюванням і телесигналізацією основного обладнання. Фронт натиску загальною довжиною 1200 м утворює Дніпровське водосховище. Будівля машинної зали ГЕС-1, оздоблене рожевим армянським туфом, являє собою пам'ятник архітектури.
В 1969 розпочато розширення гідровузла будівництвом ДніпроГЕСу-2 потужністю 828 МВт, яке разом з судноплавним шлюзом було завершено до 1975-1980 рр.
На початок 2001 р. на станції працювало 337 чоловік.

Історія спорудження і експлуатації
Будівництво ГЕС почалось у 1927 р., для цього було утворене підприємство «Дніпробуд». Цьому передувала клопітка праця з розробки плану будівництва. Автором проекта був інженер Іван Гаврилович Олександров. Досвіду будівництва великих гідротехнічних об'єктів в Радянському Союзі не було. В 1926 р. в радянському уряді було прийнято рішення відпавити делегацію до США  з метою: обговорити з провідними американськими спеціалістами проект будівництва ДніпроГЕСу, обрати компанії для закупівлі обладнання необхідного для реалізації планів будівництва Дніпробуду і знайти інвесторів для цього будівництва.
В 1920-х рр. американська електротехнічна промисловість значно випереджала промисловості будь-якої іншої країни. Перемовини велись з Х'ю Купером - на той час відомим американським гідробудівником. Серед його досягнень було будівництво Торонтської електростанції поблизу порогів Хорсшу недалеко від Ніагарського водоспаду (проект завершено у 1907 р.), електростанції Кеокук на річці Міссісіпі (завершена у 1913 р.) і електростанції на озері Зумбро (1919 р.).
Х. Купер був дуже вражений проектом Олександрова, надав йому високую оцінку. Для Олександрова ця підтримка була виключно важливою, тому що для нього ДніпроГЕС була тільки початком виконання його стратегії в подоланні технічної відсталості Росії. І.Г. Олександров захоплювався досягненнями американської індустрії і технології і віляко пропагандував втілення ії досягнень в Росії. В разі успіху будівництва Дніпровського промислового вузла ця політика мала отримати подальше розповсюдження на всій території Радянського Союзу.
В кінці 1926 р. Х. Купер приїхав до Росії, зустрічався і переконував членів уряду і партії (Риков, Куйбишев, Сталін) в реальності проекту, хвалив його, при цьому вніс деякі зміни і уточнення, які покращили да здешевшали вартість проекту. В 1930 р. компания General Electric поставила п'ять генераторів для ДніпроГЕСу. Перший агрегат біло запущено 1 травня 1932 р. 10 жовтня того ж року станція увійшла до лав діючих підприємств. В 1939 р. ДніпроГЕС досягла проектної потужності 560 МВт.
17 вересня 1932 р. «за особливо вагому працю на ДніпроГЕСі» 6 американських консультантів, в тому числі шеф-консультант Х'ю Купер і інженер General Electri» C.Дж. Томсон, були нагороджені орденами Трудового Червоного Прапору. Ілля Ільф і Євген Петров в своій «Одноповерховій Америці» згодом розповідали свою зустріч з Томсоном і його спомини про роботу в СРСР. На відкритті ГЕС біли присутні Орджонікідзе і Калінін, привітання будівникам надіслав І. Сталін.

На початку Великої Вітчизняної війни, 18 серпня 1941 р. після прориву германських військ в районі Запоріжжя гребля була підірвана співробітниками НКВС, обладнання машиннї зали знищено. Вибух 20 тон толу частково зруйнував греблю, спричинивши багатометрову хвилю. В плавнях і береговій зоні загинули тисячі людей серед солдат і місцевого населення. Германське командування оцінювало свої втрати у 1500 чоловік. Виконавці біли прийняті за диверсантів і арештовані контррозвідкою, але звільнені після втручання їх керівництва.

Для відновлення переправи через Дніпро і електростанції зруйновану частину греблі було відновлено німецькими будівельними частинами, а влітку 1942 р. запрацювало нове німецьке обладнання гідроелектростанції.
Восени 1943 р. при відході німців гребля ДніпроГЕсу знов була підірвана. При цьому план повного знищення греблі реалізовано не повністю, оскільки радянськими саперами і розвідниками вдалося пошкодити частину дротів до детонаторів.

Еектростанція була знову запущена у 1944-1950 рр. При відновленні з січня по серпень 1944 р. сапери знешкодили з гредлі 66 тон бомб і вибухівки, 26000 мін, снарядів і гранат.
Після війни проект відновлення Запоріжжя і станції очолював Веснін. При його консультаціях відновленніям комплексу займався один з авторів проекту Орлов. В цей період в архітектуру електростанції були внесені деякі зміни, спрямовані на збагачення її архітектурного вигляду.
Американська компанія General Electric поставила в 1946 р. нові генераторы для ДніпроГЕСу замість зруйнованих під час війни. Вага генератора склала близька 1020 тон; потужність - 90 МВт проти 77,5 МВт попередніх; діаметр - понад 12 м.
В 1947-1973 рр. головним інженером Дніпровської ГЕС був Анатолій Яковлев. Після війни перший гідроагрегат було увімкнено в електромережу у березні 1947  р., а останній - в травні 1950 р. При Яковлеві була проведена реконструкція і вдосконалення основного і допоміжного обладнання, що дозволило підвищити надійність і економічність роботи гідроелектростанції. Потужність відновленого ДніпроГЕСу перевищила повоєнну на 16 % і склала 650000 кВт. Комплексна механізація і автоматизація виробничих процесів, що відбувалась у 1950-1960-х  р. під керівництвом А.Ф. Яковлева, підвищила кваліфікацію персоналу, вдвічи скоротила експлуатуючий персонал і збільшила міжремонтний період гідроагрегатів до 6-8 років.
ДніпроГЕС входила до Єдиної енергосистеми Європейської частини СРСР і забезпечувала електрикою Придніпров'я, Донбас і Кривий Ріг.

В 2008 р. розпочато реконструкцію машинних залів станції. Харківське підприємство ВАТ «Турбоатом» зробило на ДніпроГЕСі-2 заміну турбіни пропелерного типу на турбіну поворотно-лопасного типу ПЛ 40-В-700 номінальною потужністю 115 МВт і діаметром робочого колеса 7 м, вага близька 500 тонн. Поворотно-лопастна турбіна дозволить збільшити надійність гідротурбінного агрегату, об'єм виробництва електроенергії і може експлуатуватись в більш широкому  діапазоні за тиском і навантаженням.
Джерело інформації                Джерело архівних фото

Ще фотографії греблі в наш час.
Вигляд з о. Хортиця.

Вигляд з Арочного мосту.

В'їзд.

Підйомний кран.

Гребля вночі.

ДніпроГЕС з висоти.

Маленький водоспадик.