Меморіал Вічної Слави, м. Луцьк

Меморіал Вічної Слави - меморіальний комплекс у, який увічнює пам'ять тих, хто загинув під час визволення Волині від німецько-фашистських загарбників. Комплекс має статус пам'ятки історії та культури національного значення.
Загальна площа території меморіального комплексу 7,5 га (з них 5 - зелені насадження).
На початку 1800-х рр. сюди було перенесено залишки поховань з католицького кладовища бернардинського монастиря. Це кладовище вже є на плані міста 1807 р. Згодом тут побудували дерев'яну каплицю, а в 1870 р. її перебудували з цегли в стилі класицизму, яка залишилась і сьогодні (див. наступне фото). 
В південно-східній частині кладовища було меморіальне поховання польських вояків, що загинули на початку 1920-х рр. під Луцьком. У роки Другої світової війни на кладовищі ховали радянських солдатів, які загинули під час визволення міста.
При влаштуванні меморіального комплексу останки з деяких розритих могил зібрали і перепоховали на північній околиці нової частини цвинтаря. Про це інформує ледь помітна горизонтальна таблиця. Решту поховань, як і меморіал польських воїнів, зрівняли бульдозером із землею, а кам’яні пам’ятники вивезли і використали як будівельний матеріал.

Будинок скорботи - колишня каплиця. Збудована приблизно у 1870 р.

 Фото 2008 р.

Барельєфи на постаменті стели.

Висота центрального обеліска 40 м. Архітектор: Карабулін Борис Миколайович. На території комплексу розташована братська могила воїнів Великої Вітчизняної війни, де захороненні приблизно 1800 солдатів, загиблих під час визволення Луцька.

Алея Героїв.

 
Народився 8 січня 1921 року в місті Сміла Черкаського повіту Київської губернії (нині Черкаської області України) в сім'ї робітника. Українець. Член ВКП(б) з 1942 року. Освіта середня. У РККА з 1938 року. У 1940 році закінчив Харківське військово-авіаційне училище. Василь Сенатор брав участь у боях Великої Вітчизняної війни з вересня 1941 року, літав у складі екіпажу Ф.К. Паращенко на бомбардувальнику Іл-4. У 1942 році бомбив Берлін, Будапешт, Варшаву, Данциг. Штурман ланки 10-го гвардійського авіаполку далекої дії гвардії капітан Сенатор до серпня 1943 року зробив 246 (всього 353) бойових вильотів на бомбардування військово-промислових центрів в глибокому тилу супротивника, знищення його живої сили і техніки. Трагічно загинув 29 вересня 1944 біля села Шепетин Рівненської області. Похований в місті Луцьк Волинської області у братській могилі на проспекті Перемоги. 18 вересня 1943 В.Т. Сенатору присвоєно звання Героя Радянського Союзу (медаль № 1738). Нагороджений двома орденами Леніна, орденом Червоного Прапора, медаллю «За оборону Сталінграда». Ім'я В.Т. Сенатора увічнено в Меморіалі Слави в Луцьку. Його ім'я носять вулиці в містах Луцьк та Сміла та школа № 14 (зараз гімназія ім. В.Т. Сенатора), де він навчався. Джерело.

Також тут розташована стіна скорботи.


Пам'ятний знак солдатам-волинянам останнього призову Другої світової війни. На плиті пам'ятного знаку викарбувано напис: Синам Волині останнього воєнного призову. Вони служили в запасних військових частинах і не загинули від ворожих куль, померли від голоду і холоду у 1944–1945 р.р.


Пам'ятний знак волинянам, які загинули при виконанні інтернаціонального обов'язку.

 
Пам'ятник жертвам депортації українців з етнічних земель у Польщі. Відкрито 24 серпня 2002 р.

Також тут розташований пам'ятик ліквідаторам аварії на ЧАЕС та постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи.

15 січня 1976 року рішенням Виконкому Луцької міської ради в Луцьку було вирішено створити Меморіал Вічної Слави. Відкриття меморіального комплексу відбулося 29 жовтня 1977 року (архітектор: Василь Гнєздилов, скульптор: Макар Вронський). На цю подію приїхав колишній командир 121-ї гвардійської стрілецької дивізії, яка визволяла Луцьк, Герой Радянського Союзу генерал-майор Л.Д. Червоній.

6 грудня 2007 року депутати Луцької міськради перейменували Меморіал Вічної Слави на Меморіал Пам'яті. Згодом це рішення опротестувала прокуратура і наразі воно не виконується. В квітні 2012 року в Луцьку була ініційована комісія, яка має розібратися з процедурою перейменування Меморіалу слави на Меморіал пам'яті.

Джерела: 1, 2, 3 - Пясецький В.Е., Мандзюк Ф.Г. Вулиці і майдани Луцька: Історико-краєзнавчий довідник. – Луцьк: Волинська обл. др-ня, 2005. – С. 125.