Криниця совісті в с. Велика Цвіля

Є така у селі Велика Цвіля Ємільчинського району на Житомирщині.  Але розповідь про неї треба‚ мабуть‚ почати з шкільного Музею хліба. У трьох його залах зібрано тисячі експонатів‚ що розповідають про історію древнього і такого цінного продукту харчування. Є тут і портрети односельців‚ які ростили хліб‚ пекли його для партизанських загонів у грізні роки війни.

Прийшла якось до вчителя Миколи Романовича Жилюка‚ організатора і незмінного керівника музею‚ бабуся та й каже:

- Усіх фотографії вмістили‚ а для мого чоловіка місця й не знайшлося…

П'ятдесят років тому її чоловіка‚ працьовитого і принципового колгоспника‚ вночі заарештували‚ звинуватили‚ не маючи жодних підстав‚ у антирадянській діяльності. Відтоді і пропав його слід…

А скільки ж таких‚ невинно репресованих‚ було у Великій Цвілі? Хто вони? Про це і завів Микола Романович розмову з піонерами п'ятого класу.

I почався пошук.  Від хати до хати ходили юні слідопити‚ розпитували‚ збирали документи про тих‚ хто загинув від брехливих звинувачень. Дев'яносто чесних радянських громадян втратила Велика Цвіля у ті чорні роки.

Як вшанувати їхню пам'ять?  Вирішили учні спорудити в селі Криницю совісті. Попрацювали у лісництві‚ а заробіток взяли деревиною. I обладнали свою криницю - погляньте‚ яка вона красива!  Зверху намалювали квіти‚ а над ними написали: "Людино пам'ятай - чистіше Совісті нічого не повинно бути!".

Хороші слова!

I добре діло зробили великоцвілянські школяри!

Джерело - "Супутник піонера" (Збірник)‚ 1990‚ стаття "Криниця совісті"‚ автор - Iгор Лубченко.