Пам’ятник Юлію Цезарю у Римі

Гай Юлій Цезар (лат. Imperator Gaius Iulius Caesar) — давньоримський державний і політичний діяч, полководець. Діяльність Цезаря докорінно змінила культурний і політичний вигляд Європи  і залишила визначний слід в житті наступних поколінь.
Народився у 100 р. до н.е у родині стародавнього і знатного патриціанського роду . Він сам з гордістю підносив свій рід до напівлегендарних царів і, навіть, до богів.
У 84 році до н. е. юного Гая Юлія зобов'язали стати жрецем Юпітера та одружили з Корнелією Циннілою, донькою консула.
У 82 році до н. е. Рим завоювали війська Луція Корнелія Сулли. Цезар вирішив втекти із Риму, але захворів. Пізніше він виїхав в Малу Азію, де він відбував військову повинність. Під час облоги і штурму Мітілени, де він бився з звичайними воїнами в перших рядах когорти, він заслужив військову відзнаку —  громадянський вінок за спасіння цілої когорти і знищення великої частини військ противника.
Після смерті Сулли Цезар повернувся в Рим і включився у політичну боротьбу, отримав популярність як один з найкращих ораторів Риму,одержав посаду претора, управляв Південною Іспанією. Три видатні політики Риму — Гней Помпей, Марк Ліциній Красс та Юлій Цезар утворили Перший тріумвірат. Триіумвіри поділили між собою керівництво провінціями і домовилися підтримувати один одного. Юлій Цезар організував військовий похід у Галлію. У ході Галльської війни (58-50 рр. до н. е.) приєднав до Риму величезну територію.
У 50 році до н. е. Помпей, наляканий успіхами Цезаря у Галлії, почав схиляти сенат до прийняття рішення про відкликання Цезаря з завойованих земель. Перебуваючи біля кордонів Італії, Цезар розумів, що, перейшовши річку Рубікон, розпочне громадянську війну. Зваживши всі «за» і «проти», зі словами «Жереб кинуто!» — він переправився на той бік річки. У Греції, поблизу міста Фарсал у 48 році до н. е. відбулася битва двох видатних римських полководців. Військо Цезаря становили 34 тисячі піхоти і 1 400 вершників, військо Помпея — 60 тисяч піхоти і 7 тисяч кінноти. Але Цезар переміг. Помпей втратив 15 тисяч вбитими і 24 тисячі полоненими. Помпей поїхав до Єгипту, шукати допомоги в боротьбі з Цезарем. Але, молодий єгипетський король Птолемей XIV  вбив його.
Цезар переїхав до Малої Азії, а потім до Александрії. В Єгипті він затримався на півроку щоб упорядкувати життя країни. Тоді у єгипетській королівській родині почалася війна за владу. Молодий Птолемей XIV зчепився зі своєю старшою двадцятирічною сестрою Клеопатрою. Цезар став на бік останньої, але єгипетський народ збунтувався. Врятувала Цезаря допомога, яка надійшла з Азії. На той час Цезар вже мав близькі стосунки з Клеопатрою і навіть хотів взяти її собі за жінку. Разом з Клеопатрою він подорожував Єгиптом, а потім, у 46 р. до н. е., вона відвідала Цезаря в Римі.
У серпні 47 року до н. е. відбулася вирішальна битва між Цезарем і Понтійським царем Фарнаком. Цезаря було проголошено диктатором. Головною метою політики Цезаря було відновлення стабільного життя держави. Він видав ряд законів про устрій міст у провінціях, про безкоштовне роздавання хліба, а також закон проти розкоші.
Цезар необмежено користувався своєю фактичною владою - змінив організацію римських урядів, Сенат, соціальний устрій Риму. Він викупив багато земель і розселяв на них ветеранів своїх армій та безземельних селян. Щоб підтримати сільське населення Італії, Цезар видав розпорядження, згідно з яким в приватних маєтностях принаймні половина робітників має бути із вільних селян, а не невільників. Селянам, які мали великі родини, він визначив окремі нагороди. Цезар взяв також під свою опіку населення італійських міст і видав нові муніципальні закони, що врегулювали міський устрій.
Нові колонії Цезар створював у провінціях - в Галлії, Іспанії, Африці, Греції та на Сході. За часів його правління в провінції було переселено близько ста тисяч людей. Щоб звеличити своє володарювання, а також дати роботу безробітним масам, Цезар розпочав велике будівництво в Римі.
У 45 році до н. е. за наказом Юлія Цезаря було проведено реформу календаря.  Цей календар від імені Юлія Цезаря дістав назву юліанського. У нас ним користувалися аж до 1918 року. Його дати прийнято називати «за старим стилем».
Цезар також ввів реформу дорожнього руху. Правила Цезаря, звичайно, були не досконалі та суттєво відрізнялися від сучасних, але дещо з них використовують і зараз.
Цезар був не тільки полководцем, а й письменником, одним з найкращих римських прозаїків. З його творів збереглися «Записки про Галльську війну» —важливе історичне джерело для вивчення суспільного ладу, побуту й культури кельтських і германських племен, «Записки про громадянську війну». Для них характерна продуманість, ясна композиція, проста невимушена розповідь, точна мова, конкретність образів і тонка характеристика, як поодиноких людей, так і цілих народів.
Цезаря вбили 15 березня 44 року до н. е., на засіданні сенату. Цезар боронився і кричав, але коли побачив одного зі своїх близьких друзів — Брута серед змовників, закрив собі лице тогою і перестав боронитися. Останніми його словами були: «І ти, Бруте, проти мене?».
Вбивство Цезаря відновило громадянські війни у Давньому Римі, спричинило початок занепаду Римської республіки.

Джерело