м. Прага. Муніципальний дім

Obecní dům

Цей будинок став центром суспільного життя Праги і місцем важливих історичних подій у Чехії ХХ століття. У січні 1918 року тут була прийнята Декларація Трьох королів, що закликає до створення незалежної Чехословаччини. У квітні в Залі Сметани проголошена Національна клятва, а в червні в Залі Грегра Чехословацьким національним комітетом був сформований зародок майбутнього парламенту і уряду. З балкона Зали мера міста 28.10.1918 року була проголошена Чехословацька Республіка.

Муніципальний дім стоїть на місці королівської резиденції, званої Королівський двір, яка була побудована за часів правління Вацлава IV, близько 1383 року. Однак після 1490 року Ягеллони перенесли свою резиденцію в Буду, а в 1515 році вони заклали Королівський двір. У 1631 році його викупив кардинал Ернст Альбрехт Гаррах для того, щоб тут створити архієпископську духовну семінарію. Духовна семінарія після скасування ордену єзуїтів була переведена в Клементинум, а Королівський двір дістався військовому відомству, яке розмістило в ньому казарми, котрі тут знаходилися до 1869 року, потім у приміщеннях було кадетське військове училище. Старий Королівський палац був зруйнований в 1902 - 1903 роках.

Намір празького муніципалітету побудувати репрезентативну будівлю, а також бажання одного з найважливіших чеських об'єднань «Міщанські бесіди» розширити свої приміщення за міські гроші, стало причиною народження нової будівлі, яка повинна була представляти столицю королівства і допомагати розвитку чеського громадського життя на противагу Німецькому дому, що знаходився поряд. Будівля була побудована між 1905 - 1911 роками. У листопаді 1911 року тут пройшла виставка трьох провідних чеських об'єднань мистецтва - Об'єднання образотворчих мистецтв, Товариства художників Манес та Асоціації художників.

У 20 – 30 роках ХХ століття настав час найбільшої слави Празького Репрезентаційного дому, так тоді його  називали. Тут проходили бали, урочистості, професійні конференції, виставки провідних художників, асоціацій і клубів.

Зовнішній вигляд Муніципального будинку є відгуком історичного релікту XIX століття, сумішшю неоренесансу і необароко, однак, як правило, він розглядається як приклад празького сецесіону. В цілому будівля є свідченням відмінної якості мистецтва та ремесла і в той же час модерності. Дім був заснований на безпрецедентній технологічній базі того часу. Тут розміщувалося 28 електричних і гідравлічних ліфтів, система кондиціонування повітря з дистанційним керуванням, пневматична пошта, центральний пилосос, сучасна телефонна станція, автомат з виготовлення льоду, холодильник, одна з найсучасніших кухонь. У будинку розміщувався один з найбільших у всій монархії електропневматичних органів. Тут вперше був покладений лінолеум – тогочасний крик прогресу, використовувалася латунь та інші матеріали. В інтер'єрах представлені всі відомі ремесла декоративно-прикладного мистецтва, предмети інтер'єру свідчать про почуття краси та раціональність: вітражі, годинники, дерев'яне і керамічне облицювання, натуральний і штучний мармур, комплекти меблів, дзеркала, драпірування, захисні покриття опалення та вентиляції, і, насамперед, комплекти світильників з кольорових металів і скла.

Монументальний головний вхід прикрашає скляна кольорова мозаїка Карла Шпіллара «Апофеоз Праги». На виступі над нею розташований напис, досі актуальна цитата Сватоплука Чеха: «Щасти тобі, Праго! Опирайся злу часу, як встояла ти перед усіма грозами» і герб міста Праги.

По боках розташовані скульптурні групи «Приниження народу» і «Воскресіння народу», виконані Ладіславом Шалоуном. Колони завершуються бронзовими фігурами двох атлантів - «факелоносців», котрі несуть «Чарівний ліхтар». Між вікнами другого поверху розташовані прикрашені ліпниною стовпи з рельєфними медальйонами, де зображені фігури в національних костюмах, які символізують різні області Чехії. На розі правого крила встановлені півпостаті - алегорія Писемності, Будівництва, Живопису і Скульптури. Великий щит з вулиці У Прашна Брани прикрашають фігури «Сіяч» і «Жниця», бічний фасад на другому поверсі - «Русалка» і «Волинщик», а над головним карнизом знаходяться «Музика» і «Драма».

За входом розташований вестибюль зі склепінчастим куполом, прикрашений фігурами «Фауни» і «Флори». Зліва від вестибюля знаходиться вхід в кафе, стіни якого облицьовані червоним деревом. По праву сторону від вестибюля розташований Французький ресторан, під вестибюлем розташований Американський бар, обкладений чорною керамічною плиткою. В напівпідвальному приміщенні під Французьким рестораном знаходиться Пльзенський народний ресторан з циліндричним склепінням, прикрашений дванадцятьма керамічними знаками чеських і моравських міст і керамічними рельєфами. На бельетажі розташоване так зване чоловіче крило - більярдна кімната і зал для гри в карти (жінки спочатку могли підходити тільки до карткових столиків) і центральний гардероб.

Зал Сметани займає всю центральну частину другого поверху будівлі. По обидва боки сцени залу знаходяться скульптурні групи роботи Ладислава Шалоуна «Вишеград» і «Слов'янські танці», на парапетах балконів знаходяться медальйони з портретами чеських композиторів, написані Антоніном Штрунцем, Антоніном Марою і Карлом Новаком. Ніші балкона з мотивами Музики, Танцю, Поезії і Драми розписані Карлом Шпілларом. Оригінальними є дзеркала, що прикрашають зал та вітражі. Орган, прикрашений медальйоном Бедржиха Сметани, має 4 мануала і 89 регістрів. На початку, після завершення його будівництва, в залі Сметани головним чином виступала Чеська філармонія, а з 1942 року тут знаходиться головний концертний майданчик Празького симфонічного оркестру.

На другому та третьому поверхах знаходиться багато гарних приміщень, котрі використовуються за найрізноманітнішим призначенням, але в основному як виставкові зали.

Джерело