Костел Вознесіння в Межирові

Письмові згадки про Межиров починаються з XVI ст. На час володіння Барським староством королевою Бонною доводиться споруди в Межирові замку, залишки якого до цих пір називають "Замчисько".

До кінця XVI ст. Межиров був багатолюдним поселенням, якому за клопотанням Барського старости Станіслава Гольського було присвоєно назву містечка і даровано в 1591 р. магдебурзьке право.

У 1612 Межиров був розорений татарами, але в майбутньому відновлений Київським воєводою Жолкевським, причому були відновлені колишні привілеї міста та подаровані нові.

З 1640 Межиров стає ареною багатьох битв, нею володіють то козаки, то поляки, то росіяни, то турки. І кожного разу містечко зазнавав значних руйнувань.

У 1659 Межиров разом з Барським староством був подарований у довічне володіння козацькому гетьману Івану Виговському, але його син Остап в 1698 р. продав маєток князю Любомирському.

У Любомирських маєток викупив у 1784 р. Андрій Орловський.

Межиров колись був містом, але як понад сто років тому почали будувати залізницю, то вирішили трохи обійти Межиров і побудували залізницю через Жмеринку (в ті часи Жмеринка була селом) і так Жмеринка почала розвиватися і зростати в місто, побудували у Жмеринці залізничний вокзал.

До 1934р. Межиров був райцентром. Тут були школа, синагога, продуктові та промислові магазини, великий речовий ринок і базар, на якому торгували домашньою худобою.

Цей занепад Межирова почався після війни. Перед війною в Межирові крім українців було багато євреїв і поляків. Поляки тікали від комуністів, а євреїв під час війни німці вивозили у Браїлів і там їх пакували в товарні вагони на яких і вивозили, а ще євреїв розстрілювали в Межирові навпроти церкви і там їх закопували. Під час війни частину України німці віддали румунам, і через село проходив кордон. Кордон проходив по річці Рів - на правому березі були румуни, а лівобережжі було окуповано німцями.

Через м. Межиров тече річка Рів (вона проходить також через м. Бар, м. Браїлів і впадає в Південний Буг).

Весь Межиров, перекопаний підземними ходами - це залишки від турків, тому часто в селі провалюється земля, а люди засипають ті ями сміттям.

Зараз це село гине, залишилися лише пенсіонери і дачники.

Костел Вознесіння

Костел Вознесіння побудований в 1794 році за кошти Андрія Орловського. До його приходу належали села Мартинівка, Северинівка, Срібний, Курилівці, Макаров, Носківці і ще 15 сіл. Належав до Літинському деканату. До початку ХХ століття нараховувала 1438 парафіян. На превеликий жаль, зараз костел руйнується. Вхід до костелу відкрито, стеля ось-ось може завалитися. Костел діяв до кінця другої світової війни. Потім він був закритий, а будівля використовувалася як склад зерна.

Церква

Церква Олександра Невського до початку ХХ ст. налічувала 1000 парафіян. Зараз знаходиться в дуже хорошому стані.

Останнє

У Межирові був замок, звідти й назва місцевості Замчище. Замку там не збереглося, як і палацу.

На берегах річки Рів знаходяться залишки синагоги, неподалік залишки будинку Рабини. У Межирові була велика іудейська громада. Євреїв під час другої світової війни масово розстрілювали. Жителі вказують навіть місце - навпроти церкви.

Неподалік від Межирова знаходяться старі печі, які здалеку можуть здатися руїнами якого старовинного замку.