Резиденція Б.Хмельницького в м.Чигирин

Чигирин знаходиться на правому березі річки Тясмин, маючи вигідне географічне положення. Найдавніші згадки про місто належать до першої половини ХVІ ст. Про нього говориться як про один з козацьких зимівників, який мав невелику фортецю.

Коли ж Чигирин став козацьким осередком, то чигиринці разом з черкаськими і канівськими козаками заводили хутори-зимівники по Сулі, Ворсклі та інших річках Середнього Подніпров’я.

У ХVІ — першій половині ХVІІ ст. — за часів Литви та Польщі — власниками Чигирина були магнати Дашкевичі, Вишневецькі, Конецпольські.

У 1592 році Чигирин отримав Магдебурзьке право, перебуваючи у володінні черкаського старости Дмитра Вишневецького.

За цим правом жителів міста формально не залежали від старости, вони мали свій суд і раду, двічі на рік влаштовували ярмарки, щотижня — торги. Опис Чигирина нам дають відомості з «люстрації» 1622 р. Саме тоді Чигирин — полкове місто, у якому діє козацьке самоврядування.

Зростання Чигирина і перетворення його на одну з наймогутніших фортець ХVІІ ст. пов’язано з ім’ям Богдана Хмельницького, який став у 1638 році чигиринським сотником, а згодом — з 1648 р. — гетьманом війська Запорізького. Чигирину Б. Хмельницький надавав особливого значення. З початком визвольної війни 1648—1654 років він стає резиденцією гетьмана і столицею України.

Тут зосереджувались вищі органи влади і державного управління, судові, військові, адміністративні, фінансові. В місті знаходився уряд, який був дорадчим органом гетьмана. До складу уряду входили генеральний обозний, два генеральних осавули, генеральний військовий писар та два генеральних судді. В Чигирині збирались старшинські ради длявирішення нагальних справ, на які з’їжджалися полковники з усієї України. Тут же діяла генеральна військова канцелярія. У 1657 році в ній рахувались 12 канцеляристів з вищою на той час освітою і знанням мов. У козацькій столиці існував державний архів, де зберігалися документи дипломатичного характеру, листи, грамоти, універсали. З Чигирина за життя Богдана Хмельницького видано близько 300 я стольного Чигирина». В резиденції гетьмана зберігалась і скарбниця української держави. Розмір скарбу коливався за різними даними від 550 тисяч польських злотих до «більш як 5 мільйонів доходу». Багатство і влада, що були в руках гетьмана Богдана Хмельницького, дали йому право карбувати власну монету. Посол московського царя Федір Кунаков у 1649 році повідомляв: «А в Чигирині, де учинив Богдан Хмельницький минзу, і гроші роблять, а на тих нових монетах на одному боці меч, а на другому боці його, Богдана, ім’я». Відомості про карбування монети зустрічаються у французькій газеті за 1652 рік: «Козацький гетьман почав карбувати на Україні окрему монету на свій лад, чим викликав протест польського короля».

У середині XVIІ ст. у Чигирині творилась європейська політика. Сюди прибували посольства багатьох країн, щоб налагодити стосунки з новою державою. В гетьманській резиденції перебували посли Речі Посполитої, Московського царства, Австрії, Венеції, Швеції, Туреччини, Кримського ханства, Молдавії, Волощини, Трансільванії.

За часів Богдана Хмельницького у Чигирині мешкало понад 50 тисяч міщан і козаків. Місто було одним із найбільших в тогочасній Україні і складалося із Верхнього замку, який був головною оборонною цитаделлю, та Нижнього міста — укріпленого передмістя.

Смерть Богдана Хмельницького стала початком занепаду Чигирина, хоча він і зберіг статус гетьманської столиці, суспільнополітичного й військового центру. За його підкорення змагаються Московщина, Польща, Туреччина.

У 1665 році на козацькій раді в Чигирині гетьманом Правобережної України обирається Петро Дорошенко, родом з козаків Чигиринського полку. Він веде вперту боротьбу за возз’єднання Лівобережної і Правобережної України.

Остаточно Чигирин втрачає роль гетьманської столиці 1676 року, коли гетьмана Петра Дорошенка було скинуто військами лівобережного гетьмана Самойловича і російського боярина Ромодановського.

Занепад Чигирина почався після його руйнування в роки Чигиринських походів 1677 і 1678 років. За умовами Вічного миру (1686 рік) між Польщею та Росією він став пусткою, «нічийною» територією. У XVIІІ столітті Чигиринщиною володіли польські магнати Яблоновські. З 1793 року місто увійшло до складу Російської імперії. З 1797 року воно стало повітовим центром Київської губернії.

Давня гетьманська резиденція містилася не в замку, який увінчував Кам'яну гору, що панувала над Чигирином, а була на території міста, під горою і під захистом цього замку. З історичних джерел відомо, що цей двір правив за резиденцію і наступним гетьманам - Івану Виговському, Юрію Хмельницькому, Павлові Тетері та Петрові Дорошенку.

На жаль, усі споруди резиденції славного гетьмана були знищені під час руйнування Чигирина турками 1678 року. Дотепер не вдалося знайти жодного зображення гетьманського двору. Проте, на Лівобережній Україні збереглися окремі муровані будинки козацької старшини кінця XVII сторіччя, які можуть бути аналогами для того, аби уявити, який вигляд мав чигиринський палац гетьмана Хмельницького.

</p>

З 1989 року ведуться археологічні дослідження в Чигирині. Метою досліджень було виявлення, археологічне вивчення архітектурно археологічних залишків оборонних, житлових та інших споруд часів Визвольної війни, їх реставрація і реконструкція.

Під час будівництва резиденції були знайдені залишки цвинтаря ХVІ—ХVІІ ст. Всього відкрито 260 поховань.

Останки небіжчиків, після часткового дослідження цвинтаря, були перепоховані під Богдановою Горою. Над їх могилою у 1995 році побудовано Каплицю Святої Покрови. Вона розташована неподалік від місця, де стояла церква в ім’я Преображення Господня, а тепер знаходиться музей Богдана Хмельницького.

В 2005—2006 роках за програмою «Золота підкова Черкащини» археологічні розкопки в Чигирині відновилися.

Вони проводилися в парку Б. Хмельницького і мали на меті пошуки залишків резиденції та військової канцелярії Богдана Хмельницького. Знайдено кілька житлових споруд з кам’яними фундаментами та численний археологічний матеріал. Головним результатом розкопок було виявлення великої споруди ХVІІ ст. з глибоким кам’яним фундаментом (№ 2), яка співпадає з локалізацією гетьманської резиденції за архівними і історико-архітектурними джерелами.

Тут були знайдені фрагменти кахлі, серед зображень якої є літери «W», «Х» та «І». Вони можуть мати відношення або до Б. Хмельницького (перша «W» нагадує геральдичний символ на гербі гетьмана, друга «Х» могла означати «Хмельницький») або до І. Виговського, який стояв на чолі військової канцелярії («І» — Іван, «W» — Виговський).

Остаточні висновки про ототожнення цієї споруди з гетьманською резиденцією чи військовою канцелярією можна буде зробити після її повного дослідження.

На сьогодні у Чигирині на місці гетьманського двору створюється історико-архітектурний комплекс "Резиденція Богдана Хмельницького". Вже відновлено в’їзну вежу, будинок гетьмана, військову канцелярію, скарбницю та курінь козацької варти. Однак у гетьманській резиденції так і не добудували 2 з 12 запланованих споруд, а ті, що вдалося звести, на сьогоднішній день не мають належного внутрішнього обрамлення та наповнення. Незважаючи на відкриття у 2009 році Резиденції, будівельні роботи так і не були доведені до кінця і, на жаль, зараз відбувається його поступове руйнування.

Вже через два роки після урочистого відкриття споруди резиденції почали псуватися. Помилки при будівництві далися взнаки: стіни набралися вологи і вкрилися пліснявою, паркет, покладений на мокрий бетон, почав нищитися. 

–  Помилки, допущені при будівництві, сьогодні «відгикуються». Це добре видно на фасаді. Решта похибок вилізе боком з роками. Одна з будівель уже п’ятий рік без покрівлі, – розповідає заступник генерального директора Національного історико-культурного заповідника «Чигирин» Віктор Лазаренко. 

У приміщеннях вогко, холодно і темно. Тому експонати тут не тримають. Залишилася тільки воскова фігура гетьмана, наче німий докір, та старовинний стіл і лави сучасного майстра – те, що не боїться «спартанських» умов. Обігріти і дати світло резиденції не виходить, об’єкт на баланс заповідника не передали.

– На сьогодні (12.10.2011) приміщення нами на баланс не прийняті, бо нам їх ніхто і не передавав. Для того щоб передати, потрібно здати їх державній комісії. А це ще не зроблено. Тут переважно закінчені роботи по приміщенню полкової канцелярії, а решта приміщень ще не готові, – роз’яснює Віктор Лазаренко.

Посилання на текст 1, посилання на текст 2, посилання на текст 3, посилання на текст 4.

Вартівня:

Будинок гетьмана:

Військова скарбниця:

Генеральна військова канцелярія:

Курінь військової варти:

Поварня та будинок для челяді: