м. Кам’янець-Подільський. Каплиця храму Різдва Христового.

Дерев'яна каплиця розташована біля корпусу колишньої чоловічої гімназії, а нині історичного факультету Кам’янець-Подільського національного університету ім. Огієнка. Її будівництво було закінчено 30 травня 2013 р., а 14 липня 2013 р. каплиця була урочисто освячена преосвященним Антонієм, митрополитом Хмельницьким і Кам’янець-Подільським УПЦ Київського патріархату. Її побудову вірні розглядають як перший крок на шляху відродження одного з найвеличніших храмів Кам’янця-Подільського – так званого Українського Собору, кафедрального собору Різдва Христового.

Історія цього храму розпочалась 1623 р., коли в місті з’явилися монахи з католицького ордену кармелітів босих. Вони заснували тут монастир і вибудували невеличкий дерев'яний костел, які початково розміщувались на скельній терасі над Вірменським бастіоном. І монастир, і костел були вщент зруйновані в період турецької окупації, і по звільненні міста монахи розпочали відродження монастиря на новій ділянці, подарований їм вздовж вулиці Татарської. У 1717 р. розпочалося будівництво величного кам'яного костелу, яке в середині 1750-х рр. завершив Ян де Вітте за власним проектом. Надзвичайно красивий і величний костел став справжньою окрасою міста.

Після скасування у 1866 р. кам’янецької єпархії кармелітський монастир було закрито. Наступного року приміщення монастиря розібрали, а величний кармелітський костел за пропозицією православного єпископа Леонтія перетворили на православний собор. Після довгих робіт із переобладнання костелу на православний храм 30 серпня 1878 р. його було освячено як собор Ікони Казанської Божої Матері. 30 січня 1890 р. в колишньому кармелітському костелі було відкрито Подільське єпархіальне сховище старожитностей, від якого веде родовід сучасний Кам’янець-Подільський державний історичний музей-заповідник.

В період визвольних змагань 1917-1921 рр. набувала все більшої популярності ідея створення своєї Української Церкви, яка мала немало прихильників і в Кам’янці-Подільському, включаючи прихожан Кафедрального Казанського Собору. 28 серпня 1920 р. в присутності великої кількості прихожан у храмі вперше проводилася служба Божа українською мовою. В 1921 р. відомі вчені Ю. Сіцінський, М. Васильківський і С. Гаєвський, а також студенти нещодавно утвореного Кам’янець-Подільського університету порушили клопотання про передачу храму громаді Української автокефальної православної церкви. Влада його задовольнила, і десь з кінця 1921 – початку 1922 рр. в офіційних документах храм починає називатися Українським кафедральним собором.

Проіснував храм до 1932-1933 рр., після чого був розібраний. Дозвіл на це було отримано у 1932 р., коли 1 червня ЦВК УСРР прийняв постанову про закриття у Кам’янці-Подільському Іоанно-Предтеченської і Свято-Троїцької православних синодальних церков та Українського собору – колишнього головного міського храму УАПЦ, що став справжнім символом українства.

На початку XXI ст. відроджена громада церкви Різдва Христового, до складу якої входять представники професорсько-викладацького складу Національного університету, взялися за справу відродження собору Різдва Христового. Завдяки зусиллям громади, інших небайдужих людей було визначено місце розташування Українського собору та розчищено залишки фундаменту. 27 листопада 2010 р. Патріарх Київський і Всієї Руси-України Філарет відправив чин освячення наріжного каменю на місці колишнього Казанського, а потім перейменованого на Різдва Христового собору. Після освячення патріарх обговорив з представниками громади аспекти майбутньої відбудови собору, а архієпископ Антоній запевнив, що докладе максимум зусиль, щоб храм знову постав у своїй красі та величі.

Джерело