м. Кам’янець-Подільський. Міський будинок культури.

На розі вулиць Пушкінської та Шевченка з'явилась споруда, будівництво якої було розпочато у 1899 році і завершено восени 1900 року. Зведення цієї споруди було приурочено до 100-річного ювілею О.С.Пушкіна, і тому впродовж років вона мала назву «Пушкінський народний дім».

Будівництво було задумане ще в 1897 році, за два роки до ювілею, але до 1899 року між подільським губернатором, представниками «Попечительства о народной трезвости» і Кам’янецькою міською думою велося листування про виділення земельної ділянки і коштів на будівництво народної аудиторії. Після тривалих суперечок 15 грудня 1898 року на зборах Кам’янець-Подільської міської думи нарешті прийняли рішення – відвести Подільському «Попечительству о народной трезвости» для будівництва народної аудиторії 300 кв. сажнів землі на розі вулиць Богодельничеської і Бульварної (тепер вулиці Пушкінська та Шевченка). Будівництво велось підрядним способом з місцевих будівельних матеріалів, просувалось доволі швидко, але до ювілею Пушкіна (26 травня 1899 року) Народний дім завершити не встигли. Його урочисте відкриття відбулося 03 січня 1901 року.

Приміщення було споруджене на народні кошти як будівля театру. Споруда – кам'яна, двоповерхова, у стилі пізнього російського класицизму з архітектурою ренесансу і бароко (анфілада колон з фасаду, фронтони). Всередині будівлі велике фойє з парадними сходами на 2-й поверх, зал для глядачів на 800 місць з бельетажем, сцена з оркестровою ямою.

Архітектурне вирішення Дому стало доволі оригінальним – будівля була розташована під кутом до вулиці, через що вона сприймається не фронтально, а об’ємно, а перед нею утворюється невеличка площа. Головний вхід спочатку розміщувався з північно-східного боку. В 1910-11 роках з південно-східного боку було добудовано великий зал з дзеркальною стелею, відкрито новий вхід зі східної сторони. Будинок мав парове опалення та електричне освітлення, що для того часу було рідкістю. Згодом в Пушкінському домі проводились читання лекцій, бесіди, працювала бібліотека.

У травні 1918 р. згорів театр у Старому місті, тож постановка усіх вистав перекочувала до Пушкінського дому, який стали називати театром, а з середини 1919 р. Шевченківським театром. В 1921 році створено нову трупу театру, якій було присвоєно ім'я Т.Г.Шевченка. Ця подія на довгі роки визначила долю будівлі, яка відтоді стала називатись Шевченківським театром. На початку 1941 року міський театр було переведено в місто Проскурів. В роки Великої Вітчизняної війни будівля театру повністю збереглася.

В 1953 році проводився капітальний ремонт, під час якого було добудовано шість колон, що змінило зовнішній вигляд будівлі. Головний вхід було перенесено на вулицю Шевченка, а також змінено інтер'єр глядацької зали.

В 1954 році будівля стала місцем притулку щойно створеного російського драматичного театру, який згодом переїхав в м. Бєлгород. З того часу приміщення функціонує як міський Будинок культури.

Джерело