Page 1 of 274

Page 2 of 274

Шелегеда В. І.

Запоріжжя, 2020

Запорізького

краю

Page 6 of 274

5

Шановний читачу!

Ти розгорнув книгу, що має назву “Визначні дерева Запорізького краю”.

Ця книга створена для тих, хто бажає краще пізнати свій край, зрозу- міти красу рідної природи, навчитись вести спостереження за нею, залу- читися до справи її збереження і примноження.

На території нашого краю зустрічаються різні природні ландшафти:

степові, заплавні, водні, скельні, лучні тощо. Але особливе місце серед

них займає ліс. Так сталося, що відповідно до генетичних, інстинктив- них програм людства, найсприятливіше природне середовище для на- шого проживання – рівнина з невеликими пагорбами, де деревна рос- линність чергується з відкритими просторами, а поблизу є річка або

озеро. І якщо місце, у якому ми народилися або живемо, не співпадає

з нашими вродженими програмами, ми намагаємось штучно створити

щось подібне. І тоді народжуються парки і ліси у степовій зоні, ставки

і водойми на місці невеличких струмків і річок. Сади і зелені зони біля

будинків у місці нашого безпосереднього проживання.

Запорізька область розташована у степовій природній зоні, де умови

для зростання дерев і природних лісів дуже складні: недостатня воло- гість, спекотне літо, тривалі північно-східні вітри, які взимку холодні

й безсніжні, а влітку сухі й спекотні. І як підсумок – більшість степів,

що розташовані на узвишші, споконвічно залишалися безлісними. При- родними лісами були вкриті частини заплав річок і балок Запорізького

степу.

Та все ж мешканці нашого краю, науковці згодом довели, що роз- ведення лісів, садів і створення полезахисних смуг у південній зоні не

лише можливе, а й корисне та вигідне. Піонерами лісорозведення в на- шому краї стали Корніс І. І., Висоцький Г. М., Сивицький П. М. та інші

активні прихильники лісівничої справи. Ці вчені-лісівники залишили

після себе у нинішніх Мелітопольському, Більмацькому, Якимівському

й інших районах Запорізької області цінні урочища та лісосмуги, які є

прикладом любові до рідної землі.

Передмова

Page 7 of 274

6

У 2009-2010 роках Київський еколого-культурний центр і Державна

служба заповідної справи України реалізували проект “Видатні дерева

України”, підсумком якого стали інвентаризація і створення Всеукраїн- ського кадастру стародавніх і меморіальних дерев нашої країни. Проект

став поштовхом для реалізації подібних проектів і програм у більшості

областей України.

У 2019 році комунальний заклад “Запорізький обласний центр туриз- му і краєзнавства, спорту та екскурсій учнівської молоді” Запорізької

обласної ради (скорочено КЗ “Центр туризму” ЗОР) за підтримки Де- партаменту освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації

та Запорізького обласного управління лісового та мисливського госпо- дарства започаткував довготривалу міжвідомчу програму “Ліси Запо- різького краю”, метою якої є залучення учнівської молоді й педагогіч- ної громадськості до діяльності з вивчення, збереження і примноження

лісових насаджень рідного краю. У програмі взяло участь більше 1500

учнів та педагогів із 36 закладів освіти Запорізької області, які разом з

працівниками лісових господарств здійснювали природоохоронні, про- світницькі, пошуково-дослідницькі заходи, створювали нові лісові ма- сиви і зелені насадження на теренах Запорізької області.

Одним із заходів програми стала пошукова туристсько-краєзнавча

експедиція учнівської молоді “Визначні дерева рідного краю”, спрямо- вана на пошук, інвентаризацію та збереження вікових і меморіальних

дерев Запорізької області, на формування у дітей почуття захоплення,

здивування, поваги перед віковими де- ревами – живими свідками минулих сто- літь, практичних навичок з їх вивчен- ня і збереження.

Учасники експедиції біля

Дуба-Патріарха у с. Терпіння

Мелітопольського району,

2019 р.

Page 10 of 274

9

Учасники обласної наметової школи-експедиції

“Степові лісництва рідного краю” (Старобердянське лісництво, 2019 р.)

Учнівське туристсько-краєзнавче об’єднання Мирненської ЗОШ

Мирненської ОТГ, кер. Мадонов О.М., Гладких Л.В.

Учнівське екологічне об’єднання Єлізаветівської ЗОШ Приморського

району, кер. Мошенський О.В., Єгорова Е.В., Гаріджук В.І.;

Учнівське екологічне об’єднання Великобілозерського НВК No1, кер.

Абрамова Г.В., Мисюра О.А.;

Учнівське екологічне об’єднання Загальноосвітньої санаторної шко- ли-інтернату І-ІІІ ступенів КЗВО “Хортицька національна навчально-ре- абілітаційна академія”, кер. Галуза Т.В.;

Гурток “Екологи-краєзнавці” КЗ “Центр позашкільної освіти” м. Ме- літополь, кер. Рогаль О.П.;

Гурток “Юні охоронці природи” КЗ “Центр позашкільної освіти” м. Ме- літополь, кер. Борматова В.В.;

Гурток “Історичне краєзнавство” Приморського центру дитячої та

юнацької творчості, кер. Чернова О.В.;

Гурток “Юні краєзнавці” ЗОШ No 2 м. Приморськ, кер. Дмитренко О.О.;

Гурток “Екологи-краєзнавці” Біленківської ЗОШ Біленківської се- лищної ради, кер. Клунько С.В.;

Гурток “Географічне краєзнавство” Промінівської ЗОШ І-ІІ ст. Мелі- топольського району / КЗ “Центр туризму” ЗОР, кер. Покамєстова К.С.;

Учнівське екологічне об’єднання КЗ “ОЗ ЗСО “Сузір’я” Оріхівської

міської ради, кер. Коршун А.Я.;

Гурток пішохідного туризму “Компас” Комунального закладу “Дитя- чий центр” Михайлівської селищної ради, кер. Ганюкова Н.М.;

Вихованці і випускники гуртків “Екологічне краєзнавство” КЗ “Центр

туризму” ЗОР, які під час реалізації експедиційної й дослідної програми

весь час були поряд з нами: Дмитро Прищепа, Настя Рудюк, Анна Хохоляк,

Юля Козьміна, Єгор Скотніков, Микита Філатов, Влад Аполонов, Тетяна

Жбанкова, Влада Кривошеєнко, Ярослав і Оксана Подоляка, Андрій За- кревський, Олексій Олійник, Сергій Хвостенко, Ігор Блащишин та інші.

За це вам велика вдячність!

Page 11 of 274

10

Що відчуває людина, яка під час подоро- жі зустрічає на своєму шляху вікове

дерево? Дерево, яке вражає своєю висотою,

розміром крони, товщиною стовбура, упев- неністю і потужністю. Вікове дерево, яке є

не тільки пам’яткою природи, а й живим

свідком минулих століть, прив’язує нас до

нашої релігії, культури, традицій, приро- ди, до всього того, що живить нашу мораль

і патріотизм.

Відповідей декілька, і залежать вони від

того, що конкретна людина, нація в цілому,

почуває, думає, робить і створює. Наприклад, чехи говорять: “Зустрі- неш старе дерево – знімай шляпу”. Французи вважають: “Є дві речі, не- доступні навіть для бога: створити старе дерево і родовитого дворянина”.

Англійці впевнені, що старі дерева – це корені нації. У Німеччині охо- роні підлягають не тільки вікові дерева, а й висохлі велетні, навіть їх

пеньки, а в природоохоронних і ботанічних німецьких журналах розмі- щають некрологи на їх загибель. У Польщі сьогодні під державну охоро- ну взято 53 тисячі старих дерев, в Англії – 22 тисячі (планується довести

цю цифру до 100 тис. дерев), в Естонії і Латвії всі старі дерева взяті на

облік. У багатьох європейських країнах проводяться акції з лікування

старих дерев, а охорона найбільш відомих у країні дерев фінансується

спеціальним рядком у держбюджеті.

Унікальні приклади доброго та шанобливого ставлення до прадавніх

дерев показує нам Великобританія.

Перші відомості про охорону стародавніх і вікових дерев з’явилися у

цій країні в 1790 р., а перше лікування стародавнього дерева – 1000-річ- ного дуба Мейджора було проведено в 1908 р. Під старі гілки було вста- новлено підпори, а дупло закладене свинцевою пробкою. Вже понад 150

років у цього дерева персональний охоронець і свій інформаційний центр.

Вражає уяву своїм віком і розмірами інше англійське дерево – дуб Боу- торп. Обхват стовбура становить 12,75 м, вік понад 1000 років. У його

дуплі одночасно може сховатися 39 людей. Дерево занесено до книги ре- кордів Гіннеса.

Охорона стародавніх дерев

у Європі, Україні, в Запорізькій області

«Природна історія дерев – моральна історія.

Історія держави – це також історія дерева»

Джон Рєскін,

англійський філософ XIX ст.

Page 14 of 274

13

пам’яток природи Степової України і всього басейну Дніпра – Дніпро- вих Порогів і Великого Лугу козацького за часів Радянського Союзу. До- стеменно невідомо, скільки і яких втрачено пам’яток природи: унікаль- них дерев, криниць, джерел, степових цілин, байраків, величних скель

і гранітних валунів тощо. Ніхто не вів обліку втрат природної спадщини

і, зокрема, стародавніх дерев у регіоні.

Сьогодні, коли в Україні активно проходить процес децентралізації,

кожна об’єднана територіальна громада отримала в спадщину власний

фонд пам’яток природи, історії і культури. І цей фонд можна збільшува- ти, а можна втрачати.

Сподіваємося, що програма “Визначні дерева рідного краю” буде

сприяти припиненню духовного відчуження жителів Запорожжя від

природи, від поняття “малої батьківщини”, відродженню генетичної

української ментальності – власної причетності, фізичної прив’язаності

до рідної землі та природи.

Тривалість життя дерев

Зроками дерево росте і збільшується в об’ємі. Але розвиток його про- тікає нерівномірно. У молодості воно росте швидко. Починаючи з

п’ятдесяти – вісімдесяти років цей процес сповільнюється, і, нарешті,

настає такий момент, коли дерево майже перестає рости.

Цікаві дані були отримані українськими і польськими вченими щодо

динаміки збільшення товщини стовбурів у дубів. На початку свого жит- тя дуби додають у товщину по 3 мм на рік (дитинство), потім 12-17 мм

(юність), пізніше, в зрілому віці – 5-12 мм, в старості – 2-6 мм на рік.

Тобто, за 100 років життя дуби можуть збільшуватися в товщині від 30 см

до 170 см. Виходячи з цього, в Україні деякі дуби можуть “переступити”

1000-річний ювілей при обхваті стовбура 7,80 м. Слід зазначити, що піс- ля 1000 років дуби в наших кліматичних умовах практично не ростуть у

товщину.

Але знати висоту і товщину дерева ще недостатньо для того, щоб ви- значити його вік. Якщо дерево отримує необхідну кількість поживних

речовин і світла, воно швидко росте і потовщується. У цьому випадку

можна судити про вік за розмірами. Якщо ж умови існування незадо- вільні, то зростає і розвивається дерево погано.

Наприклад, який вигляд має дуб, що виріс на скельному виступі бе- регової смуги Дніпра, де мало вологи, поживних речовин недостатньо, а

каміння у літню спеку розігрівається до 40-50° С? Дуб цей зазвичай не-

Page 15 of 274

14

показний, низькорослий, стовбур тонкий, як людська рука. А вік його,

може бути, вже понад сто років.

З роками дерево не тільки зростає і потовщується. Подібно до того, як

у людини похилого віку на обличчі з’являються зморшки, у дерева з ві- ком змінюється кора. У молодого дубочка або тополі кора світла, тонка,

гладка, а у старого вона темного кольору, особливо біля основи стовбура.

Змінився не тільки колір. Кора старих дерев товста, груба, вся потріскана.

Людина, як відомо, з роками сивіє. І у дерева крона змінює свій ви- гляд. У молодого дубочка, наприклад, крона витончена, витягнута, а у

старого високого дуба вона стає розлогою, округлою.

Тривалість життя дерев різна.

Дуб, наприклад, може прожити понад чотириста років. Але і це не

межа. У горах Криму ростуть тис ягідний і ялівець – хвойні дерева з

твердою деревиною. Деяким деревам цієї породи більше двох тисяч ро- ків! Але і це ще не граничний вік дерева. Родич ялівця кипарис може

прожити до чотирьох – п’яти тисяч років. А ось для сливи поважний вік

– 50 років.

Вчені підрахували приблизний вік для таких дерев:

У деяких порід старість часто супроводжується загниванням вну- трішніх шарів, появою дупел. Якщо дупло велике, дерево вже не в змозі

витримувати сильні пориви вітру, ламається і гине. Наприклад, недов- говічною є наша тополя: доживає до вісімдесяти – ста років і гине від за- хворювань, що вражають її деревину. Інші породи більш стійкі, і життя

їх триваліше.

Найстарішими деревами України (у категорії своїх видів) визнані такі:

найстаріший ялівець. Вік близько 2000 років. Обхват 4,90 м. Висота

15 м. Зростає на мисі Сарич (Крим);

найстаріша верба. Вік близько 200 років. Обхват стовбура 7,50 м. Ви- сота 20 м. Зростає у с. Вільшанка Чернігівського р-ну (Чернігівська обл.);

Драконове дерево – 6000

Баобаб – 5000

Тис ягідний – 4000

Секвоядендрон (мамонтове дерево) – 4000

Ялівець – 3000

Секвоя – 2200

Вельвічія, дуб, каштан – 2000

Волоський горіх – 2000

Липа – 1000

Модрина – 700

Псевдотсуга – 700

Сосна – 600

Бук – 500

Ялина – 500

В’яз – 400

Ясен, кедр – 350

Яблуня – 200

Груша – 200

Береза – 200

Вільха – 200

Горобина – 170

Осика – 100

Туя – 100

Слива – 50 (30)

Page 18 of 274

17

2. Шляхом виміру стовбура і спеціальних коефіцієнтів. Для цього у

живого дерева вимірюють обхват стовбура на висоті 1,3 метра від по- верхні землі за допомогою сантиметрової стрічки або рулетки, а потім

приблизний вік визначають за формулою:

L = K x C, де L – вік дерева, K – коефіцієнт, C – довжина окружності

(обхвату) стовбура дерева.

Місце заміру окружності стовбура на висоті 1,3 м на дереві не позна- чається, тому висоту 1,3 м потрібно завжди точно визначати (наприклад,

висоту 1,3 м зафіксувати на одязі дослідника).

Таблиця коефіцієнтів для визначення віку деяких видів дерев

(за книгою П.І. Гриник, М.П. Стеценко та інші “Стародавні дерева України”)

Наприклад, якщо окружність стовбура ясена на

висоті від землі 1,3 м дорівнює 100 см, тоді його

приблизний вік складає 100 х 0,5 = 50 років.

Проте, слід підкреслити, що наведена таблиця

дозволяє лише приблизно встановити вік конкрет- ного дерева, оскільки на його зростання, як ми вже

казали, впливає безліч екологічних факторів: тов- щина і тип ґрунту, освітленість, вологість, біоеко- логічні й генетичні особливості виду тощо.

Чи можна цю формулу використовувати для визначення віку старо- давніх дубів та інших дерев, що ростуть на території Запорізької області,

і вік яких у більшості не перевищує 200 років?

Дати однозначну відповідь на це важко, оскільки у різні періоди жит- тя (дитинство, юність, зрілість, старість) і в різних умовах існування де-

No з/п

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

Вид (порода) дерева

Дуб

Ясен

Граб

Липа

Шовковиця

Платан

Каштан кінський

Грецький горіх

Ялівець

Тополя

Сосна

Коефіцієнт

0,8

0,5

1,0

0,7

0,4

0,3

0,5

1,0

2,0 – 4,0

0,2

0,7 (для вологих місце- зростань з родючими ґрунтами);

до 1,5 ( на сухих кам’янистих

ґрунтах)

Page 22 of 274

21

2. Тополі, платани, верби — більше 4,0 м (вік більше 100 років).

3. Всі інші породи дерев – більше 3 м (вік більше 100 років).

Окрім цього, як ботанічні пам’ятки природи місцевого значення за- повіданню підлягають й інші визначні дерева. Вони можуть не мати со- лідного віку і не потрапляти під категорію вікових і тим більше старо- давніх дерев. Проте вони можуть мати величезне меморіальне значення,

велику естетичну цінність (зрослі, такі, що мають нарости тощо), пізна- вальну або наукову цінність (у тому числі дерева-інтродуценти), а також

бути деревами-символами, які пов’язані з найважливішими історични- ми подіями або легендами. Зазвичай їх культурна цінність настільки

велика, що вони вимагають особливої турботи незалежно від того, живі

вони, згасають або вже повністю мертві.

Заповідання визначних дерев

Після виявлення вікового або меморіального дерева можна провести

опитування спеціалістів (наприклад, краєзнавців, науковців, пра- цівників лісового господарства), місцевих жителів, зробити аналіз міс- цевих видань з метою зібрати якомога більше інформації про природний

об’єкт. Необхідно звертати увагу на унікальність і красу деревної поро- ди, необхідність спеціальних заходів з охорони, можливості надання

природному об’єкту охоронного статусу, реальність його охорони тощо.

Подальші ваші дії можуть бути спрямовані у двох напрямках: ство- рення громадської (наприклад, шкільної) пам’ятки природи або державної

пам’ятки природи місцевого значення.

Створення громадської (шкільної) пам’ятки природи

Для оголошення дерева громадською пам’яткою природи потрібно,

перш за все, отримати згоду від землевласника (мешканця подвір’я,

фермера, керівництва завгоспу або лісництва), визначити площу приро- доохоронної території. Площа пам’ятки природи визначається природ- ними умовами місцевості, її цінністю і може коливатися від 30 м до 1 га.

Обговоривши можливість створення громадської пам’ятки приро- ди із землевласником можна перейти до складання її проєкту. Проєкт

включає:

– карто-схему або план місцевості, де вказане це дерево;

– фотографії дерева;

– опис дерева: його розміри, порода, вік, історична, культурна, есте- тична, наукова тощо цінність, вплив (негативний або позитивний) на де- рево людини, режим охорони, що пропонується.

Page 32 of 274

31

700-річний

Запорізький дуб

Запорізький дуб, поряд з островом Хортицею і Дніпрогесом – один з

символів Запорізького краю. Завдяки своїй величній красі і розмі- рам, які вражають кожного, хто бачив цю видатну пам’ятку природи,

дуб здобув велику популярність, став героєм народних легенд.

У той же час, Запорізький дуб – один з небагатьох природних об’єк- тів, наявні світлини якого дозволяють прослідкувати історію життя та

стан вікового дерева впродовж кількох століть. А зміна ставлення до

дуба місцевих жителів виявляється дуже цікавою і показовою на фоні

історії становлення міста Запоріжжя і регіону в цілому.

Знаходиться 700-річний Запорізький дуб у правобережній частині

міста Запоріжжя, в межах колишнього села Хортиця (Верхня Хортиця),

на перетині вулиць Тараса Бульби і Ничипора Дейкуна. Стоїть дерево на

правому березі одного з витоків річки Верхня Хортиця у гирлі розгалу- женої балки Кайдацької, координати: 47°52’16.54’’N, 34°59’57.9’’E.

Запорізький дуб.

Фото Д.Н. Германа, 1987 рік

Місце зростання Запорізького дуба

в межах сучасного міста Запоріжжя

Page 36 of 274

35

го центрального учили- ща П. П. Бузука і бага- тьох місцевих ентузіастів- менонітів було створено

Хортицьке товариство охо- ронців природи – перша в

Російській імперії добро- вільна громадська органі- зація з захисту природно- го довкілля острова Хор- тиці і прилеглих ділянок

Дніпра. Можливо, цій

справі значно посприяло

сусідство такої пам’ятки,

як Віковий дуб.

Запорізький науковець

і краєзнавець Олег Власов висловлює

припущення, що до початку ХХ століт- тя Великий дуб менонітів був маловідо- мий дослідникам тому, що таких віко- вих дубів у цих краях було багато.

Про це пише і Яків Новицький у сво- їх нарисах “З берегів Дніпра” (1905): “У

самой колонии Хортицы сходятся три глу- бокие балки — справа Канцерская, на- званная по имени запорожца Канцира,

средняя – Кайдацкая, по которой ког- да-то шла дорога из Сечи в Кайдацкую

паланку, и третья слева – Берестовая,

Картина невідомого менонітського

художника “Балка Schlehtal”

Витоки і долина р. Верхня Хортиця у балці Кайдацька. Фото 2016 р.

Хортицький дуб на трьохверстовій

карті Шуберта 1875 року

б. Берестова

б. Кайдацька

б. Канцерівка

Page 37 of 274

36

поросшая берестняком. Эти бал- ки в екатерининское время, го- ворят, были покрыты лесом и

обиловали родниками... А в бал- ке Канцерской когда-то росли

дубы в обхват 3-4 человека...

Широкая долина р. Верхней Хор- тицы, в особенности правая сто- рона, по воспоминаниям ста- рожилов, также представляла

сплошной лес до устья”.

Про Хортицький дуб у своїй

книзі “Спомини Запорожця” зга- дує Никифор Авраменко: “Ко- лись росли на Хортиці багатові- кові величезні дуби. Знищено їх

цілком в кінці XVIII віку. З тих

дубів побудовано Чорноморський

флот. Кількадесят тисяч тих ве- ликанів, одначе, затонуло і спочиває на дні Дніпра десь коло Херсону.

Доховалось було тільки два дуба: один в Кічкасі — більший, і в Хортиці

менший, що і тепер росте”.

Олег Власов вважає, що у балці Кайдацькій, у гирлі якої росте Запо- різький дуб (меноніти називали її Schlehtal), там, де на сучасній карті

утворюється велика петля залізниці, зростав прекрасний гай, схожий на

парк, з десятків стародавніх дубів віком по 400 і більше років. Деякі з

них, кажуть, розмірами стовбура перевищували знаменитий хортиць- кий дуб. Це місце було ідеальним для прогулянок і шкільних екскурсій,

про що свідчить картина невідомого менонітського художника “Балка

Schlehtal”.

У 1919 році, в розпал громадянської війни, на розташовану поряд за- лізничну станцію прибув якийсь військовий ешелон (може червоних,

може білих, а може махновців), а вугілля в нього закінчилося. Команду- вання наказало місцевим жителям негайно дістати деревину для пали- ва. Тоді-то прекрасна Schlehtal була спустошена. Ця подія, вважає Олег

Власов, у подальшому стала основою для легенди про те, як махновці

хотіли зрубати Запорізький дуб.

Хортицький дуб – сакральний дуб запорізьких козаків

Якщо для емігрантів-менонітів у другій половині ХХ ст. сакральне

значення Вікового дуба ще більше зросло, то в радянській Україні

все, що стосувалося цієї етно-релігійної спільноти, на офіційному рів- Хортицький дуб. Післявоєнне фото 40-х років

ХХ століття з архіву сайта http://retro.zp.ua

Page 39 of 274

38

А якщо давня історія цих де- рев достовірно невідома, час- то занурюють їх життя у сві- товий контекст, пов’язуючи

зі знаменними історичними по- діями. Так, наприклад, мено- ніт Джон Лонгхарст пише: “З’я- вившись приблизно у 1300-у

році, Великий дуб був свід- ком смерті Марко Поло у 1328

році, побачив день, коли у

1610 р. Галілей довів, що Зем- ля обертається навколо Сонця, зустрів ме- нонітських колоністів у 1789 р., пам’ятає

часи Наполеона, диктатуру Сталіна й па- діння Радянського Союзу”.

Як бачимо, більшість названих подій не мають безпосереднього від- ношення до Дуба: Марко Поло помер далеко від нього у Венеції, Галілей

робив свої відкриття в Італії, Наполеон правив у Франції. Але старез- ний вік дерева опосередковано робить його причетним до цих подій, до

розвитку людської цивілізації, виступає у свідомості людей символом

сталості, сили, могутності й довголіття на фоні короткотривалого люд- ського життя.

Привертаючи увагу до могутнього велетня, його доглядач і охоронець

Ничипор Дейкун розповідав відвідувачам (дітям, молоді, іноземним ту- ристам) про історію Київської Русі, Запорозького козацтва. Про те, що

дуб – сучасник великих історичних подій на теренах України, народжен- ня й мужніння бойового духу запорожців: заснування першої Запорозь- кої Січі, переможних походів Петра Сагайдачного проти Кримського

ханства, Османської імперії та Московського царства, звитяг Івана Сір- ка – легендарного кошового отамана Запорозької Січі й усього Війська

Запорозького Низового, визвольного по- ходу Богдана Хмельницького тощо.

Тим часом, у 1950-1960 ро- ки внаслідок створення Ка- ховського водосховища був

знищений історичний ланд- шафт і залишки більшості Ко- зацьких Січей. Саме в цей пе- ріод дерево отримало статус

одного з небагатьох в Запо- різькій області сакральних

місць, пов’язаних з козацт- вом, стало об’єктом легенд і

міфів, у яких словосполучен- ня дуб – сучасник великих іс- Ничипор Дейкун розповідає

легенди Запорозького дуба.

Фото 1971 р.

Запорозький дуб.

Фото 1968 р. коробки для цукерок

Page 40 of 274

39

торичних подій, заміни- лося висловлюванням: дуб

– свідок великих історич- них подій.

У 1951 році в “Літера- турній газеті” з’являєть- ся перша легенда про те,

що прямуючи від Запо- розької Січі (в ті часи –

Микитинської, нині на її

місці центр міста Ніко- поля) до Жовтих Вод на- весні 1648 року, Богдан

Хмельницький зупинив своє козацьке

військо на відпочинок біля кринички

під гілками “запорозького дуба”. Пе- ред виступом далі у похід проти поль- ських панів Богдан Хмельницький

ніби звернувся до своїх побратимів з

палкою промовою: “Важкі випробу- вання випали на нашу долю. Так бу- демо ж в битвах такими ж сильними і

стійкими, як цей дуб-богатир, такими

ж нерозривними з нашою матір’ю- батьківщиною, як його коріння – з

землею!” (Олег Власов у статті “Запорозький дуб” припускає, що ство- рення цієї легенди було обумовлено запланованим на 1954 рік святку- ванням трьохсотлітнього ювілею так званого “Возз’єднання України з

Росією”). Неназваний автор статті вказує деякі параметри дерева: дов- жина кола стовбура – 632 см, діаметр крони – понад 100 м; визначає вік

дуба у 600-700 років, повідомляє про численні екскурсії до дуба і вислов- лює думку про необхідність його заповідання. Якщо порівняти ці дані з

вимірами Якова Новицького у 1905 р. (обхват стовбура дуба 448 см), то

виявиться, що за наступні 50 років обхват стовбура дерева збільшився

на 184 см, тобто дуб ріс зі швидкістю 3,68 см/рік (такий швидкий ріст

притаманний зазвичай дубам віком до 300 років, що зростають у дуже

сприятливих умовах).

Упродовж наступних 1960-1980 років з’являється ціла низка друко- ваних засобів (буклети, листівки, путівники, фоторозповіді, фотоальбо- ми тощо), в яких поширюється ця легенда та складаються нові, а екс- курсоводи оточують їх все новими і новими подробицями. Дуб офіційно

отримує назву Запорозький – тобто Дуб запорозьких козаків, стає сим- волом козацтва як в Україні, так і за її межами.

В одному з перших друкованих буклетів, виданого у 1965 році (упо- рядник С. Перовська), надається наступна інформація. “У дуба 18 круп- них гілок, зелене тінисте шатро має у поперечнику 43 м і здалеку нагадує

Запорозький дуб. Фото 50-х років

ХХ століття з сайту http://retro.zp.ua

Page 46 of 274

45

раїни був проведений конкурс

“Національне дерево України”,

відповідно до якого будь-який

громадянин України або органі- зація могли запропонувати най- старіше, меморіальне, історич- не або естетичне цінне дерево і брати участь у його обранні. Всього на

конкурс було номіновано 35 визначних дерев з різних регіонів країни. За

підсумками загальнонародного голосування Національним деревом Укра- їни був визнаний Запорізький дуб, який у номінації “Історичне дерево”

зайняв І місце. Запорізька міська рада отримала відповідний сертифікат

Міністерства охорони навколишнього середовища України, який засвід- чив, що Запорізький дуб є “національним” і буде вважатися таким ще

щонайменше сто років.

Але ні створення історико-культурного комплексу, ні надання Дубу

статусу Національного дерева України не зупинили руйнування дерева.

У 2012 році біля основи тріснула одна з найбільших гілок дуба, де- ревина якої виявилася гнилою. Її стан, та стан ще однієї гілки визна- ли аварійним, і щоб зберегти головний стовбур дерева, орендаторами

історико-культурного комплексу та органами влади м. Запоріжжя було

прийняте рішення їх видалити.

У подальшому, щоб уповільнити руйнування дерева, передбачалося

Запорізький дуб –

Національне дерево України.

Фото 2014 р.

Page 49 of 274

48

рівнем землі (дані групи ЮНЕКО “КЗ “Центр туризму” ЗОР”, кер. Шеле- геда В.І.);

– 802 см без кори (2020 р., на висоті близько 1,7-2 м над рівнем землі,

дані групи ЮНЕКО “КЗ “Центр туризму” ЗОР”, кер. Шелегеда В.І.).

Як бачимо, за 100 років обхват стовбура Запорізького дуба збільшив- ся майже вдвічі: з 448 см (1905 р.) до 712 см без кори біля основи стовбу- ра (2020).

Борис Алексєєв у книзі “Гіганти і карлики рослинного світу” (1987)

наводить інформацію, що у 1953 році, коли Дуб мав обхват стовбура 632

см, від нього відпиляли одну з гілок, відрізали від неї кільце, відполіру- вали і підрахували річні кільця: їх виявилося 675. Знавці лісової справи

стверджують, що до 25 років дуб росте дуже повільно і не утворює річ- них кілець (зростає “у віник”). У цьому випадку “Запорізький дуб” ще у

середині ХХ століття розміняв восьму сотню.

Але підтвердження інформації Б. Алексєєва ми не знайшли.

Багато екологів-краєзнавців вважають: вік дубів, яким понад триста

років, приблизно відповідає обхвату їх стовбура в сантиметрах. У цьому

випадку вік Запорізького дуба становить 750-800 років.

Найстаріше дерево

Запорізької області

700-річний

Запорізький дуб

(фото 2020 р.)

Обхват стовбура дуба біля

основи 712 см без кори,

висота 18 м, вік 700 (800) років.

Зростає у с. Верхня Хортиця в

гирлі балки Кайдацької.

Заповіданий у 1972 р.,

у 2010 р. отримав статус

“Національне дерево України”.

Дуб засохлий, залишилася

одна жива гілка.

Необхідно лікувати.

Page 50 of 274

49

Алея 70-річних нащадків Запорізького дуба. Найбільший з них має окружність стовбура

263 см і висоту 18 метрів (коефіцієнт швидкості росту 0,28). Фото 2020 року

Запорізькогодуба

У50-х роках ХХ ст. біля Запорізького дуба висадили алею його “діто- чок” – молодих нащадків зеленого велетня. Їх вік не дуже значний

– найстарішому в 2020 році виповнилося приблизно 70 років.

За нашими даними, середня окружність стовбурів дубочків (на висоті

1,3 м від поверхні землі) склала 244 см (максимальна – 263 см), діаметр

– 78-80 см, висота – 17-18 м. Тобто впродовж 70 років середня швидкість

росту в товщину нащадків Запорізького дуба склала у середньому 1 см у

діаметрі кожного року (або збільшення окружності стовбура на 3,3-3,5

см на рік).

Маючі ці дані, можна вирахувати коефіцієнт швидкості росту “діто- чок” за формулою:

L = C х K, де L – вік дуба, С – окружність стовбура, К – коефіцієнт

швидкості росту.

70 років = 244 см х К;

К = 0,28.

МОЛОДШИЙ БРАТ

Page 51 of 274

50

Якщо взяти за основу наші виміри, то у віці 100 років (2050 рік) ок- ружність стовбурів нащадків Запорізького дуба буде становити приблиз- но 320-350 см

Чи можна цю формулу використовувати для визначення віку ста- резних дубів, яким 200 і більше років (у тому числі Запорізького дуба)?

Дати однозначну відповідь на це важко, оскільки у різні періоди життя

(дитинство, юність, зрілість, старість) і в різних умовах існування дере- ва ростуть з різною швидкістю. Сподіваємося, що порівнюючи між со- бою визначні дуби (та інші дерева) Запорізького краю на сторінках на- шої книги, ми наблизимося до цієї відповіді.

На відстані 300 метрів від історико-культурного комплексу “700-річ- ний Запорізький дуб” за огорожею одного з приватних будинків (вул.

Героїв 37-го батальйону, буд. 62) росте віковий дуб, який, за нашими

дослідженнями, є найбільшим й найстарішим дубом правого берега Дні- пра в межах м. Запоріжжя після Запорізького дуба.

Перша літературна згадка про цей дуб надається у фотобуклеті “Запо- розький дуб” (С. Перовська, 1965 р.), у якому дереву дають ім’я “молод- ший брат Запорізького дуба” і “визначають” його вік у 300 років (дані

про розміри дуба – висоту і обхват стовбура у буклеті відсутні).

За переказом місцевого старожила П.Є. Тернопільського, записано- го Віліновим Ю.А., будинок біля дуба під час Громадянської війни був

волосним правлінням, і тут ставали на ночівлю бойові командири всіх

“кольорів”. Може завдяки цьому дуб не зрубали.

Цікаво, що ніхто з дослідників “молодшого брата Запорізького дуба”,

не вказує його розміри.

За нашими вимірами (2020 рік) висота цього дуба сягає 14 метрів, ок- ружність стовбура – 420 см, вік – 200 (300) років.

Алея 70-річних нащадків Запорізького дуба (протилежний бік).

Середня окружність стовбура дубів 244 см. Фото 2020 року

Page 52 of 274

51

У 1971 році Молодший брат Запорізького дуба був заповіданий й от- римав статус ботанічної пам’ятки природи місцевого значення (Рішення

Запорізького Облвиконкому від 10.03.1971р. No 115).

Сучасні мешканці будинку “біля ду- ба” у розмові з нами перш за все розпові- ли легенду про Першу Кінну армію, яка

за часів Громадянської війни ставала у

селі на постій, а її командарм М. С. Бу- дьонний з колодязя під дубом обливав

себе водою...

А потім про мера м. Запоріжжя О.В. По- ляка, який завітав до дуба у 2003 році й

обговорював з ними можливість переве- дення приватної земельної ділянки у влас- ність міста й створення у цьому місці іс- торико-культурного комплексу на

кшталт “700-річного Запорізького дуба”.

На жаль, смерть Олександра Поляка зу- пинила усі роботи у цьому напрямку.

Молодший брат Запорізького дуба.

Фото 2020 року. Обхват стовбура – 420 см,

висота – 14 м, приблизний вік – 200 (300) років

Заповіданий у 1971 р. Потребує встановлення

охоронного знаку

Перша

світлина

“молодшого

брата Запо- різького дуба”

з буклету

“Запорозький

дуб” (1965 рік)

Червоними колами позначено

розташування Запорізького дуба і

його молодшого брата на сучасній

карті м. Запоріжжя

с. Верхняня

Хортиця

о. Хортиця

Page 53 of 274

52

Острів Хортиця – найбільший острів у долині Дніпра (площа 2334,22

га), на якому представлені зразки всіх природних ландшафтів Пів- дня України: степ, балки, луки, ліс, скелі. За даними Національного за- повідника “Хортиця” флора вищих рослин о. Хортиця включає більше

1000 видів, а фауна хребетних тварин – 266 видів. У письмових джере- лах Хортиця вперше згадується більше тисячі років тому і пов’язана “з

величезним священним дубом”, біля якого русини робили жертвопри- ношення після проходження на суднах Дніпровських порогів. Відтоді

величезний дуб на Хортиці вріс корінням у нашу історію, історію Запо- розького козацтва, а сам острів асоціюється з віковими деревами.

Проте, через історичні умови, що склалися, 75% природних ланд- шафтів Хортиці порушено або знищено господарською діяльністю лю- дини. Збережені природні ділянки на сьогодні складають 25% і від- носяться до рекреаційної зони м. Запоріжжя з інтенсивним режимом

використання.

Одним з ландшафтів, що зазнав великих змін за останні декілька со- тень років, є хортицькі ліси. Але чи збереглися на заповідному острові

величезні вікові дерева, або їх залишки, які могли б дати нам уявлення

про те, якими були ліси Хортиці до втручання людини в життя приро- ди?! Адже вік дерев може повідати нам, перш за все, про вік самого ланд- шафту, бо логічно припустити, що ділянка лісу, принаймні, не вирубу- валася і не вигоряла впродовж

часу, рівного віку найстаріших

дерев. І чи збереглися традиції

поклоніння, поваги, бережливо- го ставлення до вікових дерев ост- рова Хортиця у мешканців

м. Запоріжжя?

Володимир Форостецький “Хортиця.

Священний дуб”. 2011 р. в. п. акр.

острова Хортиця

Літописні дуби

Page 54 of 274

53

Священний дуб острова Хортиця

Перший опис Хортицьких дубів ми знаходимо

у творі візантійського імператора Костян- тина VII Багрянородного (905-959 рр.) “Про

управління імперією”. Костянтин Багрянород- ний у частині твору, де описує сусідів Візантії,

детально розповідає про великотрудний пере- хід торгової флотилії русів з Києва до Констан- тинополя. “Після подолання порогів Дніпра

вони проходять Крарійську (Кічкаську) пере- праву і досягають острова, що називається Св.

Григорій (о. Хортиця). На цьому острові вони

роблять свої жертвопринесення, тому що там

росте величезний дуб: приносять у жертву жи- вих півнів, кругом встромлюють вони стріли

навколо (дуба), а інші – приносять шматочки

хліба, м’яса і що має кожний, як вимагає їх звичай. Кидають вони і же- реб з приводу півнів: або зарізати їх (в жертву), або з’їсти, або відпустити

їх живими”.

Про місце розташування цього славетного стародавнього дуба, а в по- дальшому “священного дуба запорозьких козаків”, існує кілька версій.

Священний дуб північної частини

острова Хортиця

Яків Новицький у книзі “Острів Хортиця на Дніпрі, його природа, істо- рія, старожитності” (1876) приводить свідчення старожила м. Олек- сандрівська Івана Хмирова про існування на острові Хортиця двох ста- родавніх дубів: “В 1830-х остров не таков был, как теперь: тогда – любо и

вспомнить – по склонам берегов и балкам он был покрыт дубовым лесом,

где водилось много зверей и птицы. Еще я помню на острове вековые

дубы в обхвате четырех человек, которым было лет по 500, если не боль- ше, как уверяли старики: были они ветвисты, причем один из них стоял

южнее меннонитской колонии неподалеку укреплений, пересекающих

остров поперек, а другой – на северном конце острова, что от Кичкаса.

В летние дни, под тенью последнего дуба, бывало прячется целый табун

лошадей от жары и мухи. Этими дубами нередко любовался Екатеринос- лавский губернатор Фабр, посещавший остров в сороковых годах”.

Існує кілька версій місця розташування дуба “на північному кінці

острова”.

Згідно першої версії, Священний дуб ріс біля балки Куцої. Никифор

Page 55 of 274

54

Авраменко, автор книги “Спомини запорожця”, згадує, що у 1907 році,

коли йому було 14 років, він бачив таке:

“Пам’ятаю неймовірної ширини гнилий пень дуба-короля. Стояв він

на високій північній стороні острова коло Куцої балки. Рядом з пеньком

був плескатий камінь з темного граніту.

На цім камені були сліди людської праці. Подібний був до столу з

рівчаками. Камінь мав коло двох метрів довжини, коло метра ширини.

Над землею виставав до коліна.

Як подавали старі люди, що чули од таких же старих, а ті ще од стар- ших, це було місто, де вояки-скандинави, або варяги збирались дякува- ти богам за щасливу подорож через пороги або удалий похід на Візантію,

повертаючись.

Камінь був олтарем. Це має наукову підставу. Під тонкою верствою

землі лежать вугілля і попіл. Знаний етнограф Новицький Яків Петро- вич, добрий знайомий Ан- дрія, мого старшого брата,

про це споминав.

Будучи на тім місті, не

найшов я ніякого сліду. Мо- же, камінь-олтар десь в му- зеї, а може, який невідомий

вандал побив його та ужив

на будову”.

Місцевість біля б. Куцої

Гранітні валуни

на схилах балки Куцої

Page 56 of 274

55

Особливо цінним у споминах Н. Авраменко є

мапа острова Хортиця, на якій він позначив міс- це зростання священного дуба.

Згідно з іншою версією, Священний дуб ріс на

схилах скелі Ушвивої північно-східної частини Хортиці на межі водо- Ймовірне місце

зростання вікового

дуба у північно- східній частині

о. Хортиця –

позначене

червоним

колом

Мапа острова Хортиця

Никифора Авраменко

(з книги “Спомини запорожця”)

дільної ділянки і скельних

виступів (нині це пологий

пагорб праворуч від траси

при з’їзді з мосту Преобра- женського на острів). У

60-х роках ХХ ст. на ймо- вірному місці вікового ду- ба науковці історико- куль- турного заповідника “Хор- тиця” встановили стелу з

написом “Пам’ятка історії.

Місце, де ріс стародавній

дуб. Охороняється держа- вою”.

Червоним колом на кар- ті ми позначили місце зрос- тання Священного дуба

біля б. Куцої, синім – в

районі скелі Ушвивої (у

цьому місці встановлена

пам’ятна стела). Але нам

здається, що точка Н. Ав- раменко більше відповідає

записам Я. Новицького:

“другой (дуб) стоял на се- верном конце острова, что

от Кичкаса”.

Page 57 of 274

56

Красний дуб запорозьких козаків

Що стосується другого старезного ду- ба, то за свідченням 75-річного діда

Грицька Шутя з села Вознесенка, запи- саним Я. Новицьким у 1874 році, “на

Хортиці, біля Шанцевої балки стоїть

Красний дуб, він високий i гілчастий;

старішого й товстішого від його нема.

Це, кажуть, що запорозький дуб, бо хто

з старих дідів його знає, він все однако- вий; листя на ньому зимою червоне i до

весни не спадає. Біля цього дуба, кажуть,

є запорозький скарб”. Далі Новицький

дає пояснення: “Нині цього величного,

вікового дуба не існує. Він самотньо сто- яв у відкритому степу острова в піввер- сти від південного кінця менонітської

колонії Острів Хортицький. Сухий остов його видно було з 1876 по 1882

рік. Люди похилого віку називали дуб глухим, зимовим, що не втрачав

листя до початку весни... Сьогодні зберігся лише пень дуба, за яким мож- на уявити розміри цього дерева. Біля дуба, трохи південніше (сажнях в

50) простягається ряд редутів, що перетинають острів в ширину.

Як розповідає легенда, багатовіковий дуб був місцем, де збиралися

запорожці та їх козацька рада для обговорення політичних та громад- ських питань; під дубом лунали запорозькі молитви; інколи вони брали- ся за зброю проти ворогів. У 1775 році після Троїцьких свят запорожці

в останній раз віддали шану святому дубові, де вони розпили кілька бо- чок горілки і в останній раз відтанцювали запорозького козачка; лились

отут сльози козацькі, коли вони, прощаючись, розходилися у всі кінці:

хто на Дон, хто на тихий Дунай, а хто до рідної оселі, де була жінка з

дітьми, доживати віку. Шкода було запорожцям кидати Хортицю та

розлучатися з вільним життям Січі”.

Наявність залишків Красного дуба неподалік від менонітської коло- нії підтверджує Дмитро Яворницький у книзі “Запорожье в остатках

старины и преданиях народа” (1888). “Пройдя нижнюю половину ко- лонии и поднявшись вверх, мы прежде всего наткнулись на огромный

дубовый пень в окружности до 3-х сажень (6,4 метра), остаток от гро- маднейшего дуба, существовавшего несколько сот лет, свидетеля паде- ния запорожской Сечи и поселения немецкой колонии. Еще не так давно

под тенистыми ветвями дуба часто в летнее жаркое время после полевых

трудов отдыхали немецкие колонисты. Но вот уже лет двенадцать тому

назад дуб усох, оставив от себя лишь один толстый пень. Немцы так до- рожили дубом, что и теперь высказывают сожаление от утраты его”.

Page 58 of 274

57

Мапа острова Хортиця Якова Новицького

(з книги “Острів Хортиця на Дніпрі, його природа, історія,

старожитності”. Згідно рукописам 1917 року)

Ймовірні місця зро- стання стародавніх ду- бів на о. Хортиця:

1. Дуб біля б. Куцої.

2. Дуб в районі скелі

Ушвивої (встановлена

пам’ятна стела).

3. “Красний” дуб пів- денніше менонітської

колонії біля б. Шан- цевої.

4. Дуб в районі б. Дов- гої, або Ганнівки.

Де стояв дуб, про який

згадують Я. Новиць- кий і Д. Яворницький,

зараз невідомо, але су- дячи за описом, він мав

бути в самісінькому

центрі острова. Зараз

там поля і лісові насад- ження. Можливо він сто- яв неподалік від нижньої

дороги, що зараз заас- фальтована і проходить

біля верхів’я балки

Шанцевої й крайнього

редуту – вона більше

відповідає наведеним

відстаням від колонії ме- нонітів (див. мапу Яко- ва Новицького). Але міг

стояти Дуб і біля верхньої ґрунтової дороги, що проходить якраз по цен- тру вдовж Хортиці також через згадувані редути. За часів менонітів цей

шлях був нанесений на план колонії на острові і мав назву “поштовий”.

Page 59 of 274

58

План використання земель острова Хортиці колонією менонітів

(1850 рік)

Червоними колами позначені ймовірні місця зростання Красного дуба

Ось як про це пише Яків Новицький на підставі свідчень 89-річно- го меноніта Якова Гепнера, батько якого був першим поселенцем і за- сновником колонії на о. Хортиця. “На возвышенной части острова, что

против балки Сухой Московки с левой стороны Днепра, меннониты за- стали молодой сад, разведенный по повелению кн. Потемкина; сад этот

охранялся жившим там в землянке старым капралом, почему урочи- ще и поныне носит название Капральщины. На этом месте, – говори- ли в то время, – Потемкин предполагал построить дворец, для чего от

сада, вдоль острова, проведена была дорога до паромной переправы че- рез Старый Днепр. Будучи обсажена аллеей, дорога эта носила название

“почтовой”. Ця ґрунтова дорога існує й сьогодні.

Page 60 of 274

59

Краєзнавець Юрій Вілінов вважає, що Червоний дуб запорізьких ко- заків, що за свідченнями Дмитра Яворницького в обхваті стовбура мав

640 см, навряд чи є Священним тисячолітнім дубом, про який згадує у

середині Х століття Костянтин Багрянородний, бо він такого ж розміру,

як і сучасний знаменитий Запорозький дуб у с. Верхня Хортиця віком

700 років. І приводить свідчення краєзнавця Івана Михайловича Бічука

(1896-1982), який розповідав йому про інше місце й іншого претендента

на Дуб Багрянородного.

На початку 30-х років Іван Бічук, лікар Дніпробуду, був направле- ний на боротьбу з малярією. Мешкав у селянській хаті. А Дмитро Явор- ницький якраз очолював Комплексну археологічну експедицію. Він і

запропонував Івану Михайловичу, як любителю історії стародавніх ча- сів, переселитися до свого експедиційного намету, де той і прожив кіль- ка тижнів. Ось тоді Яворницький розповів, що десь, ще наприкінці XIX

ст., наштовхнувся в балці Ганнівці (приблизно там, де зараз адміністра- тивна будівля недавнього ЦІМЕТу) на тлін дубового пня в шість сажнів

(13 м) в обхваті! Можливо, ото і був Дуб Багрянородного?!

Сучасна балка Ганнівка з віковими дубами. Фото 2015 р.

Цікаво, чому цю інформацію Д. Яворницький не зафіксував у своїх

наукових записах і не поділився з Я. Новицьким, адже вони були друзя- ми? Не відображений цей дуб й у козацьких переказах, як і у споминах

менонітів, які поруч мали своє поселення?!

Page 61 of 274

60

Священні дуби плавнів острова Хортиця

І

нший запорізький краєзнавець В. М. Шовкун (1939-2015) був переко- наний, що знаменитий священний хортицький дуб ріс у приплавневій,

південно-західній, частині острова. Вказує при цьому навіть точне місце

– поруч із залишками стародавнього святилища в районі давньорусько- го поселення часів Київської Русі, яке дослідники називають Протовче

(Протолче). Аргументує свою версію Володимир Миколайович таким

чином. По-перше, як говорять літописи та народні перекази, усі, хто

подорожував Дніпром униз за течією, приставали до Хортиці і відразу

потрапляли “в тінь та прохолоду”. Навряд чи могло таке чекати подо- рожніх на північних – скелястих і голих – вигонах острова. По-друге,

тисячолітній дуб мав триматися на могутніх коренях, котрі обов’язково

проникали далеко в глибини землі. А куди їм проникати на скелястих

виступах, де шар ґрунтових наносів вельми незначний?

У 2018 році запорізький кра- єзнавець Юрій Вілінов висунув

гіпотезу про тисячорічний вік

порослевого семистовбурного ду- ба, що зростає у плавнях остро- ва Хортиця. Цей дуже цікавий з

естетичної точки зору дуб відо- мий давно, але гіпотеза про його

значний вік з’явилася після то- го, як науковий співробітник На- ціонального заповідника “Хор- тиця” Вадим Ільїнський заклав

біля стовбура дерева шурф.

Якщо уважно придивитися

до дуба, то виявиться, що 7 стов- бурів проросли з трьох великих

кряжів, які розташовані один

біля одного по дузі завдовжки

295 см. Якщо продовжити дугу,

то утвориться коло окружністю

більше 10 м.

Ймовірне місце зростання священного дуба у

плавнях о. Хортиця в районі давньоруського

поселення «Протовче». Фото 2018 р.

Семистовбурний дуб

плавнів острова Хортиця

(фото 2018 року):

Висота – 15 м

Окружність стовбурів – 210-240 см

Вік – 100-130 років

Координати: 47°40’09’’ N і 35°08’04’’Е.

Page 62 of 274

61

Семистовбурний дуб плавнів острова Хортиця. Фото 2018 р.

Те, що три нарости та сім стовбурів на них є одним організмом, під- твердилося після закладки шурфа. Виявилося, що коло 10,5 м, де су- часні сім стовбурів займають менше половини дуги, щільно заповнене

чорним попелом.

Page 63 of 274

62

Як вважає Ю. Вілінов історія життя семистовбурного дуба була такою.

Такий віковий розрахунок, на

думку Юрія Вілінова, свідчить

про те, що життя дуба триває

більше півтори тисячі, чи навіть

двох тисяч років. І він може бути

саме тим дубом, про який у сере- дині Х століття писав візантій- ський імператор Костянтин Ба- грянородний, хрещений батько

київської княгині Ольги!

Запорізький краєзнавець К.І.

Сушко, генеральний директор

НЗ “Хортиця” (2005-2007), при- йшов до висновку, що скоріш

Діаметр пенька 335 см 1) Більше тисячі років тому проклюнувся

з жолудя дуб. За часів Костянтина Багряно- родного, тобто в середині Х століття, дуб був

вже значного віку і розміру – достатнього,

щоб стати Священним дубом старослов’ян- ських племен і народів.

У ХІV столітті, за часів Великого князів- ства Литовського, дуб доріс до унікального

розміру – 10,5 м в обхваті. Потім стовбур

дуба був зрубаний, а пень підпалений.

2) Більша частина стовбура дерева

після підпалу згоріла або зітліла. Менша

частина дуба, попри все, знайшла сили

вижити і дала три паростки, які росли

довгі сотні

років.

3) Ці багаторічні стовбури зрубали у

1884 році під час масового знищення хор- тицьких лісів мешканцями м. Олександрів- ська. А вже з цих пеньків виросли ті сім па- гонів-стовбурів, які ми бачимо зараз. Тобто

їх вік приблизно 130 років.

Можливо, Семистовбурний дуб плавнів

острова Хортиця, що має не дуже

показний вигляд, – один з найстаріших

дубів Європи!

Page 64 of 274

63

всього на Хортиці до другої половини ХІХ століття збереглися, як міні- мум, три тисячолітніх дуби: у північно-східній частині, у центральній та

у південній (плавневій).

Меморіальний комплекс

“Священний Хортицький Дуб”

І

сторики вважають, що між віковими дубами Хортиці – острова на шля- ху із “варягів у греки”, впродовж тисячоліть існувала своєрідна еста- фета: якщо найбільший з них засихав, статус “Священного” отримував

наступний – найбільший за віком і розмірами.

У верхів’ях балки Шанцевої східного узбережжя о. Хортиця зростає

молодий дуб, окружність стовбура якого становить 200 см, а висота 12

м. Дуб, вірогідно, виріс з жолудя, не найстаріший і не найкремезніший

на острові: його вік, приблизно 70-80 років. Але в той же час дуб цей

– особливий. Бо зростає він в районі (місці), де згідно з працями Я. Но- вицького і Д. Яворницького, ріс останній живий дуб-велетень острова

Хортиця – знаменитий Червоний дуб Запорозьких козаків. І, можливо,

саме дуб б. Шанцевої – той наступник і спадкоємець, онук або правнук,

що продовжить естафету священних хортицьких дубів.

Щоб це “задокументувати”, відновити традиції поваги і бережливого

ставлення до вікових дерев острова Хортиця у мешканців м. Запоріж- жя, біля дубочка балки Шанцевої Національний заповідник “Хортиця”

у 2018 році розпочав створення меморіального комплексу “Священний

Дуб б. Шанцевої: обхват стовбура 200 см,

висота – 12 м. Фото 2019 р.

Координати: 47°83’53’’ північної широти,

33°11’11’’ східної довготи

Page 65 of 274

64

Хортицький дуб” (автор проекту відомий запо- різький митець Анатолій Гайдамака).

У центрі комплексу планують встанови- ти символічну пам’ятку – гранітний стовбур

дуба, з якого відростатиме молоде гілля з лис- тям, як символ безперервного зв’язку історії

та природи від часів давніх слов’ян до запо- різьких козаків та сучасних українців. Навко- ло гранітного дуба встановлять кам’яні брили

з описами-згадками, які будуть символізувати

шлях Дніпровими порогами та самі пороги.

Завершить цю стежку живий віковий дуб, на- щадок хортицьких дубів-королів.

Місця можливого зростання тисячолітніх дубів

на о. Хортиця

1. Дуб біля б. Куцої (Н. Авраменко, 1907 р.)

2. Дуб в районі скелі Ушвива (НЗ “Хортиця”,

1970 р.)

3. Дуб в районі б. Довгої, або Ганнівки

(Д. Яворницький, кінець ХІХ ст.)

4. “Червоний” дуб південніше менонітської

колонії біля б. Шанцевої (Я. Новицький,

1876 р.; Д. Яворницький, 1888 р.)

5. Дуб в районі давньоруського поселення

“Протовче” (В. Шовкун, кінець ХХ ст.)

6. Семистовбурний дуб у плавнях о. Хортиця (Ю. Вілінов, 2018 р.)

А чи є на Хортиці ще вікові чи визначні дерева, які можуть стати

спадкоємцями Священного дуба? Про це наша наступна розповідь.

Page 66 of 274

65

північної частини

острова Хортиця

Сьогодні природні і штучні ліси на території о. Хортиця займають

площу більше 800 га, тобто, приблизно, 35 % від загальної площі

острова.

Оскільки, згідно з даними Якова Новицького, один з тисячолітніх

дубів зростав у північній частині о. Хортиця, проаналізуємо, які ланд- шафти острова були представлені на цій території у минулому, і чи збе- реглися старезні дерева до наших часів?

Ліси північної частини о. Хортиця –

XVIII-XIX cтоліття

Ландшафтна структура північної частини острова складна і різнома- нітна, що пов’язано з геолого-геоморфологічними властивостями те- риторії, а в подальшому – з господарською діяльністю людини: вирубка

лісів, розорювання степів, випас худоби тощо, які здійснювалися про- тягом декількох століть. Головними є два елементи рельєфу: підвищене

плато у центральній вододільній частині й круті скелі та схили по краю

плато вздовж берегової смуги Дніпра. Ця територія піддається інтен- сивному впливу північно-східних вітрів, які дують протягом більше 230

днів на рік, викликаючи висихання й видування, а взимку – промерзан- ня ґрунту. Ці фактори у поєднанні з піщаними ґрунтами, недостатнім

зволоженням і активною сонячною радіацією створюють несприятливі

умови для розвитку лісової рослинності.

Можливість уявити природні ландшафти і рослинність Хортиці у від- носно недоторканому стані впродовж XVIII-XIX століть дають нам у сво- їх працях відомі краєзнавці того часу Яків Новицький і Дмитро Явор- ницький, а також переселенці-меноніти, які залишили після себе плани

і карти з описом земель острова та їх господарського використання.

У 1790 році царським урядом острів Хортиця був наданий переселен- цям-менонітам, які заснували тут колонію “Хортицька колонка”. Кож- Визначні дерева

Page 67 of 274

66

ній родині, яка оселилася на острові, було відведено по 65 десятин землі

(1 десятині відповідає 1,09 га) і надано великі привілеї. Але для того,

щоб отримати земельний наділ, їм необхідно було займатись садівни- цтвом та лісорозведенням. Так, у відповідності до інструкції “Про вну- трішній розпорядок та управління колоніями” (1801 р.) поселенці-ко- лоністи біля кожного менонітського будинку повинні були розводити по

0,5 десятини насаджень (лісових і фруктових дерев), а після 1831 р. – по

1,5 десятини. Крім цього кожне селище-колонія мала значний за роз- мірами громадський ліс (сад), який насаджували та доглядали порівну

всі господарі під наглядом старости. Контроль за лісовою справою в ко- лоніях (охорона, рубка, чистка і посадка лісу, звітність) здійснювала

“Особлива рада з виборних осіб”, яку призначав “Піклувальний комітет

іноземних поселенців південного краю Росії”.

Меноніти досить високо цінували й оберігали лісові багатства остро- ва, проводили висаджування та облік цінних порід дерев. До 1850 року

площа насаджень, які створили меноніти, що оселилися на о. Хортиця

і в околицях м. Олександрівська, складала вже 215 десятин (234 га).

За підрахунками члена Ради охорони і розвитку хортицьких лісонаса- джень Івана Петерса в 1857 році на Хортиці налічувалося 49000 дубів,

4000 берестів, 1000 лип, 4500 груш (до обліку заносились лише великі

– товсті й високі дерева, до того ж виключно цінних порід).

Для розведення садових культур і штучних лісонасаджень меноні- ти в основному використовували центральну і південну (заплавну) ча- стини острова, найбільш придатні для зростання дерев. Рівнинно-хви- ляста місцевість північної частини острова Хортиця площею біля 400 га

була зайнята піщаним і кам’янистим степом, представленим різнотрав- но-злаковою й чагарниковою рослинністю. Сипучі піски колоністи за- саджували чагарником шелюгою та невеликими сосновими гаями.

Про використання земель острова Хортиця менонітами досить емо- ційне пише Яків Новицький у книзі “Острів Хортиця на Дніпрі, його

природа, історія, старожитності” (1876): “Сейчас остров Хортица — этот

некогда неприступный казацкий Кош — приобрел совершенно иной вид;

курени заросли бурьяном, в некоторых встречаются даже деревья, преи- мущественно груши, простоявшие здесь много лет; по ним бродят стада

овец и табуны породных немецких лошадей. На полях острова (южная

его часть) красуются нивы, дающие почти ежегодно богатый урожай;

рядом зеленеет бахча, где зреют вкусные арбузы и дыни. На восточном

берегу острова бросается в глаза своей красотой немецкая колония, уто- пающая летом в зеленых садах, где роскошествуют немцы”.

Але повернемося до північної частини острова.

Ось як описує цю частину Хортиці Д. Яворницький у своїй книзі “Запо- рожье в остатках старины и преданиях народа” (1888 р.): “Вся северная

часть острова довольно возвышенная, особенно в сравнении с южной,

камениста и малолесна. Деревья растут здесь то поодиночке, то куста-

Page 68 of 274

67

План використання земель острова Хортиці

колонією менонітів (1850 рік)

Піщаний степ

Зарості

шелюги на

сипучих

пісках

Рілля

Сади

Заплавний ліс

Сінокоси і

пасовища

Заплавний ліс

Сінокоси і

пасовища

Колонія “Хортицька колонка”

ми, и большею частью состоят из диких груш, черноклена, шелюги,

боярышника, барбариса, крушины и редко дуба. Есть, впрочем, целые

аллеи таких деревьев, но они растут лишь по канавам бывших укрепле- ний. Также мало здесь и травы: только восточная половина этой части

острова покрыта чабрецом, молочаем, царским скипетром и зеленым

мхом. Северная же, равно как и западная и южная, представляет из себя

почти голые песчаные пространства, лишь по местам засаженные крас- ной лозой, называемой здесь шелюгой. Таково, например, большое пе- счаное пространство за южной и западной чертой укреплений”.

Запорізький історик-краєзнавець Олег Власов, який детально вивчав

використання земель о. Хортиця менонітами, уточнює: “Північна части- на підвищеного плато острова, приблизно до балок Велика Молодняга та

Page 69 of 274

68

Громушина, згідно з Планом дачі

колонії Хортиця 1867 р., була вкри- та степовою рослинністю. Півден- ніше, приблизно до балок Ганнів- ка та Генералка, простягаються

піскуваті ґрунти (“песок чистый” та “песок серый, бугристый”) з велики- ми площами, вкритими шелюгою...На південь від балки Ганнівки більша

частина підвищеного плато Хортиці зайнята ріллею та – на схилах, спря- мованих у бік плавнів – пасовищами з окремими фруктовими деревами”.

Крайову частину північної частини острова займали скельні і яро- во-байрачні природні комплекси, представлені ділянками лісу, чагар- никовими угрупованнями, степовою і заплавно-лучною рослинністю.

Балки В. Молодняга і Совутина північно-східної частини о. Хортиця

були частково вкриті байрачним лісом, а вздовж узбережжя Дніпра зу- стрічалися вузькі ділянки заплавного і байрачного лісу. Берегові схили

північно-західного узбережжя – від крайньої північної точки до балки

Генералки, безлісні, вкриті степовою рослинністю. Ділянки лісу наявні

лише у верхів’ї балки Музичина та вздовж Дніпра в районі балок “У пе- ревоза”, “Каракайка” і сучасного “Турпляжу”.

Таким чином, у ХІХ столітті природні ліси у північній частині остро- ва Хортиця були фактично відсутні, за винятком невеличких ділянок

байрачного лісу у верхів’ях балок В. Молодняга, Совутина, Музичина та

вузьких смуг заплавного лісу на окремих ділянках узбережжя Дніпра.

Сучасні ліси північної частини

острова Хортиця

У20-30-ті роки ХХ століття (період розбудови Дніпрогесу) на узбереж- жі Дніпра у північно-східній частині острова виникли поселення дні- пробудівців. Степові схили по краю плато вздовж берегової смуги Нового

План дачі колонії Хортиця... 1867 р.

(фрагмент північної частини острова

Хортиця)

Умовні позначення

Степ на сірому піску

Степ на піщано- солонцюватих ґрунтах

Пісок з шелюгою

Кам’янистий степ

Лісова рослинність

Рілля

Page 70 of 274

69

Дніпра вони засадили сада- ми і городами, а прилеглий

до схилів вододіл розорали

і засіяли пшеницею. Але

низька вологість і піщаний

ґрунт виявилися не кращим

місцем для вирощування

зернових – урожай був не- великий – від 2 до 5 цент- нерів з гектара. Перед Дру- гою світовою війною на

плакорі вирощували овочі

й баштанні культури – дині

й кавуни.

Після Другої світової вій- ни, у 50-ті роки ХХ століт- тя, у північній частині о. Хор- тиця розгорнулися посад- ки штучного лісу в рамках

“Плану полезахисних лісо- насаджень у степових і лісо- степових районах Європей- ської частини СРСР” (1949-

1965 рр.). Створення штуч- них лісових насаджень

ставило перед лісівниками

Хортиці кілька завдань: са- нітарно-гігієнічну, рекреа- ційно-оздоровчу, естетичну,

ґрунтозахисну, припускало

створення передумов для

поселення лісової флори й

фауни – трав’янистих рослин, грибів, звірів, птахів, інших супутників

лісових угідь.

Сьогодні у північній частині сконцентровано 371 га штучних лісо- насаджень, які складають 96 % від площі всіх штучних лісонасаджень

острова Хортиця, що значно підвищило комфорт території для рекреа- ційної діяльності, але дуже змінило природний ландшафт. Серед лис- тяних насаджень основними є формації робінії звичайної (акації білої),

дуба звичайного і ясена зеленого. У хвойних насадженнях домінують

формації сосни звичайної і кримської.

Північно-східна частина о. Хортиця з поселеннями

дніпробудівців, вкрита “квадратами” городів

мешканців острова (фото 1943 р.)

Селище Дніпробудівців “Три Щогли” з садами і

городами на узбережжі Дніпра у північній частині

о. Хортиця (фото 1960-х років)

Page 71 of 274

70

Вікові дерева північної частини острова Хортиця

За нашими даними, вік найстаріших лісонасаджень на плато північної

частини о. Хортиця у 2020 році складає 60-70 років, середня висота

7-10 метрів, а обхват стовбурів 60-90 см. Але іноді на цій ділянці зустрі- чаються окремі особини дерев, які перевищують за розмірами середньо- статистичні.

Дуб звичайний (Quercus robur L.)

Висота: 13 м

Окружність стовбура: 170 см

Вік: 65 років

(коефіцієнт швидкості росту 0,38)

Координати: 47°50’ N, 35°04’ E

Штучні ліси північної частини

о. Хортиця на місці піщаного степу.

Фото Аліни Кодратенко

Page 72 of 274

71

Дуби Хортицького лабіринту

(червоне коло)

Висота: 11-13 м

Окружність стовбура: 185 см

Вік: 65-70 років

Координати: 47°85’ N, 35°06’ E

Неподалік від скульптури козака Мамая, на галявині штучного лісу

зростає дуб заввишки 13 м і окружністю стовбура 170 см. Це найбільший

дуб штучних лісів, що посаджені у північно-східній частині острова.

Ціла алея (більше 40 дерев) великих за розмірами дубів зростає непо- далік пульмологічного санаторію у так званому “Хортицькому лабірин- ті” – середня окружність їх стовбурів 185 см, висота 10-11 м. За даними

Сергія Василенка, наукового співробітника НЗ “Хортиця”, люди, які в

минулому на власні очі бачили висадку алеї, повідомляють, що деякі

дуби були висаджені з жолудів відомого 700-річного Запорізького дуба

приблизно у середині ХХ століття

Page 73 of 274

72

Яружно-балкові комплекси північної частини острова включають чо- тири іменні залісені балки: Ушвива, Велика Молодняга, Совутина і Ча- вунова. У деяких з цих балок зростають по 1-2 дуба, які відрізняються за

розмірами від інших дерев.

За свідченнями Якова Новицького, у 1830 – 40-х роках скеля Сову- тина з трьох боків була оточена лісом, а малодоступні ущелини вкриті

густим чагарником. Ділянки лісової рослинності у верхів’ї б. Совути- на показані й на плані дачі менонітської колонії 1867 р. Сьогодні балка

Совутина вкрита штучними насадженнями з дуба звичайного (правий

борт) і акації білої (лівий борт і верхів’я) віком 50-70 років. Днище бал- ки займає квазіприродний шовковице-ясенево-в’язовий ліс з кількома

особинами дуба, один з яких відрізняється від інших дерев своїми розмі- рами – висота 16 м, окружність стовбура 211 см. Але його вік, на нашу

думку, не перевищує 100 років.

Дуб б. Совутина

Висота: 16 м

Місце зростання: днище б. Совутина,

дубово-ясенево-в’язовий байрачний ліс

Окружність стовбура: 211 см

Вік: 70-90 років

Координати: 47°85’ N, 35°08’ E

б. Совутина

б. В.Молодняга

б. Ушвива

Дуб б. Совутина. Фото 2015 р.

Page 74 of 274

73

Вікові тополі балки Велика Молодняга

Утальвезі балки Велика Молод- няга на піщаній галявині ро- стуть чотири великі білі тополі. У

запорожців існує повір’я – якщо

пройти поміж ними, то збудеться

загадане перед цим бажання. Відо- мі ці тополі ще з часів дніпробудів- ців, які наприкінці 20-х років ХХ

ст. заснували у цьому місці тимча- сове поселення “Три щогли”.

Існує кілька версій походження

назви балки. До однієї з них вікові

тополі мають пряме відношення.

На “Плані дачі колонії Хорти- ця...1867” вздовж узбережжя Дні- пра між балками Совутина і В. Мо- лодняга (стара назва Брагарня), й

далі до скелі Ушвивої, позначений

великий піщаний масив, який у

XVIII-XIX ст. був густо вкритий

заростями тополі та її молодої па- рості. Звідси й назва – Велика Мо- лодняга. У наш час майже весь цей

піскуватий масив затоплено – зали- шились тільки вікові тополі, як свід- ки давно минулих часів.

Інші версії походження назви бал- ки пов’язані із запорозькими коза- ками. За однією з легенд у цій балці

збиралися молоді хлопці, які хоті- ли стати козаками, щоб перевірити

свої навички й вміння з військової

справи і верхової їзди на конях.

Друга легенда розповідає про Ко- зака-характерника: йому було біля

100 років, а виглядав як хлопчак.

У балці він збирав трави і варив зіл- ля, яке його омолоджувало.

Тополі білі (Populus alba L.)

б. Велика Молодняга

Висота: 23-25 м

Місце зростання: гирло б. Велика

Молодняга, галявина

Окружність стовбурів: 254-323 см

Вік: близько 100 років

Координати: 47°50’51’’ N, 35°04’59’’ E

Фрагмент “Плану дачі колонії

Хортиця... 1867 р.”

б. Совутина

б. В. Молодняга

Піщаний

масив

Page 75 of 274

74

Для екологів-краєзнавців Запорізь- кого обласного центру туризму і кра- єзнавства, інших навчальних закладів

м. Запоріжжя, балка Велика Молодня- га пов’язана з реалізацією довготрива- лого проекту “Три щогли” (1994-1996

рр.), спрямованого на відновлення по- рушених природних ландшафтів ост- рова Хортиця.

У період 1927-1988 рр. на узбережжі

Дніпра в районі балки В. Молодняга іс- нувало тимчасове житлове поселення,

яке виникло ще під час будівництва

Дніпрогесу. У 1988 році мешканці се- лища були виселені, залишивши після

себе змінений рельєф, купи будівельно- го і побутового сміття. У рамках проєкту силами школярів міста терито- рія була спланована, з неї зібрано і вивезено 80 т сміття і 8 т металобрух- ту, розпочатий процес відновлення природної рослинності.

Під час проведення будівельних загонів і пошукових експедицій юні

екологи-краєзнавці постійно звертали увагу на вікові тополі – найбільші

дерева цієї ділянки острова, які в усіх відвідувачів Хортиці викликали

приємні емоційні й естетичні відчуття. “Чотири сестри-близнючки, які

вже багато років чекають свого судженого” – так шанобливо і з любов’ю

діти називали ці дерева.

Під час участі у проекті в 1995 р. один з його учасників, Андрій За- кревський, на той час учень 9 класу, створив про ці дерева казку-леген- ду. Приводимо її у повному обсязі.

Місце зростання тополь в

б. Велика Молодняга на сучасній

карті о. Хортиця

Page 76 of 274

75

Андрей Закревский

ЗАБЫТАЯ ПЕСНЯ ЭЛЬФОВ

(СКАЗКА)

Самые простые вопросы – самые сложные на са- мом деле. Где ты родился? Где твой дом? Что ты

делаешь? Куда ты идешь? Думай об этом изред- ка, и понаблюдай за тем, как твои ответы будут

меняться.

Ричард Бах “Иллюзии”

Эльфы живут очень долго. Для нас они вечны.

Эльфы давно поняли, что красота есть всюду, ее нужно только уви- деть. В поисках красоты они постигали многие истины, им стали под- властны первозданные силы, но сам путь овладения ими исключал во- зможность использования этих сил на Земле. Эльфы законно полагали,

что познание бесконечно, и верили в то, что все происходит к лучшему.

Весь их личный опыт восставал против вмешательства в земные дела.

Они бродили по Земле, останавливаясь ненадолго в полюбившихся

местах. В ином месте они задерживались на тысячу лет, в другом – на

миллион. Наблюдали как образуются горы, как одни виды организмов

сменяют другие, как рождаются материки и разговаривают звезды.

Один знакомый эльф любил засыпать на островах. Однажды он заснул

на острове, а проснулся на горной вершине, потому что почувствовал

пьянящий запах альпийских лугов.

Узбережжя Дніпра в районі балки

Велика Молодняга. Фото 2017 р.

Page 77 of 274

76

Я хочу рассказать вам о семье эльфов, которые живут на острове Хор- тица. Своим домом они выбрали четыре тополя-гиганта в балке Велика

Молодняга. Возможно, что в то время, когда тополей не было, сквозь их

уютный домик пробегал заяц или дикий кабан, не понимая, что прошел

насквозь печь и две стены.

Раньше, до появления людей на Хортице, они любили бродить по

степи. Для сына и дочери, детей эльфов, она была воплощением отца и

матери – прекрасный суровый край, изрезанный балками и байраками,

с высоким небом и ясными звездами. Опьяненные степными запахами,

весенним буйством природы, бесконечным разнообразием жизни, они

любили возвращаться домой, к месту где прозрачная чистая волна пе- нилась, заставляла катиться гигантские валуны, играя собственными

струями. Они любили прохладную тень устья балки летом и тихие безве- тренные зимние ночи, когда снег ложился, будто взбитая пухом перина.

Им не было скучно – они любили друг друга и в минуты высшей радости

пели свою любимую песню. Когда эльфы уставали от впечатлений и чув- ствовали, что не смотрят на мир ясными глазами – засыпали. Они про- спали весь ледниковый период, и когда появились люди и стали строить

дома, вырубывая леса, эльфы засыпали особенно часто. В какой-то мо- мент сквозь их жилище проросли белые тополя, их было тоже четыре, и

они, постоянно обновляясь, стоят там до сих пор.

Однажды в устье балки поселились люди, которые строили Днепро- гэс. И когда первый взрыв потряс землю, отец-эльф позвал жену, сына и

дочь и сказал:

– Мы уже достаточно увидели. Я думаю, нам нужно отдохнуть. Мы

увидели, как распахали первозданную степь, как раскинулся спрут го- родов, как чистое небо покрылось ядовитой пеленой. Нам пора спать.

– Отец! Я не хочу просыпаться среди слепых бесчувственных людей,

они слишком похожи на нас! – сказала дочь.

– Хорошо. Мы проснемся тогда, когда тополя дадут сигнал о том, что

их УВИДЕЛИ, когда тополя предстанут перед глазами УДИВЛЕННОГО

их красотой человека.

И они заснули на широких кроватях.

...Отец проснулся от того, что почувствовал, как вздрагивает земля.

Именно вздрагивает, как больной, которому делают операцию без нар- коза. Он посмотрел сквозь белые стволы тополей вокруг. По устью балки

ходили дети. Лопатами и ломами они, как занозы, выкапывали и выдер- гивали из тела земли металлическую арматуру, груды мусора, бетонные

конструкции. И каждый раз, когда очередной символ человеческой сле- поты оказывался на поверхности, Земля вздрагивала. Затем появился

бульдозер, который стал “зашивать кровоточащие раны”, погрузчик и

самосвалы, в которые дети сваливали мусор, обнажая чистую “кожу”

балки. Повсюду раздавался чистый детский смех, воздух вокруг тополей

был буквально пропитан радостью жизни, удивлением и восхищением.

Page 79 of 274

78

Балка Велика Молодняга одна з найбільших балок о. Хортиця: її дов- жина близько 400 м. Днище і схили центральної частини балки зайня- ті штучним лісом віком 60-70 років: правий бік – густим дубовим гаєм,

лівий – насадженнями акації білої, яка впродовж останніх 20-ти років

активно захоплює й заліснює степові ділянки балки. Найбільші дуби за- реєстровані у тальвезі балки, мають окружність стовбура 135-150 см і

висоту 18 м (серед лісу) й 11 м (на галявині).

Дубочки такого ж віку й розмірів ростуть у балці Ушвива, а також

на вододілі між цими балками у лісонасадженнях акації білої й гледичії

звичайної.

Дубочки б. Ушвива:

обхват стовбура 110 см

Дубочки на вододілі між балками Велика

Молодняга й Ушвива: обхват стовбура 135 см

Page 80 of 274

79

Вікові глоди б. Велика Молодняга

Окрім дубів і тополь у межах

балки Велика Молодняга є ще

один цікавий флористичний об’єкт.

Це – група з 4 вікових деревовидних

глодів (Crataegus curvisepala), що

ростуть у верхів’ї балки біля стежи- ни у гущі чагарникового підліску.

Латинська родова назва глоду “кра- тегус” означає “міцний, сильний” і

пов’язана як з невибагливістю цьо- го чагарника: він може зростати на

супіщаних, кам’янистих і, навіть,

солонцюватих ґрунтах, добре перено- сить низьку вологість повітря й за- суху, морозостійкий. Так і з міцні- стю його деревини – рубати або пи- ляти стовбур глоду досить складно.

Найстаріший глід

балки Велика Молодняга

Висота: 5 м

Окружність стовбура: 127 см

Вік: 150-200 років

Місце зростання: верхів’я б. Велика

Молодняга, галявина біля лісової стежки

Координати: 47°51’06’’ N, 35°04’13’’ E

Найбільший глід балки Велика Молодняга

Глоди балки Велика Молодняга: окружність 112 і 115 см, висота – 5-6 м

Page 81 of 274

80

Глоди ростуть дуже повільно, хоча швидкість їх росту ніхто спеці- ально не вивчав. Вважається, що глід окружністю стовбура 60-80 см

може мати вік до 100 років. Середня тривалість життя глодів у природі

– 120-150 років, але за сприятливих умов він може прожити 200 і навіть

400 років.

Найстарішим глодом Запорізького краю вважається екземпляр, знайде- ний В. М. Шовкуном у 1984 році в ботанічному заказнику місцевого зна- чення “Солов’їний Гай”, що у долині степової річки Середня Хортиця.

Обхват його деревовидного стовбура сягає 120 см, а вік, як вважає Воло- димир Шовкун, 300 років! (у 1984 р. цей глід отримав статус ботанічної

пам’ятки природи місцевого значення “Вікове дерево глоду 300 років з

ділянкою змішаного лісу”).

Обхват стовбура найбільшого глоду б. Велика Молодняга сягає 127 см,

висота 5 м. Середній обхват стовбурів інших глодів балки – 116 см, ви- сота 4-6 метрів. Тобто їх вік може сягати 200 років, а може й більше. І

вони можуть претендувати на звання “визначні дерево-чагарники на- шого краю” поряд з глодами Солов’їного Гаю.

Таблиця “Кадастр вікових дерев о. Хортиця”

Північно-східна частина о. Хортиця

35°04’29”

35°06’44”

35°07’97”

35°04’59”

35°04’27”

35°04’13”

35°04’59”

35°04’59”

Східна

довгота

Північна

широта

Вік

(років)

Висота

(м)

Дуб звичайний плато північної

частини о. Хортиці

Алея дубів “Хортицького

лабіринту”

Дуб балки Совутина – байрак

Білі тополі балки Велика

Молодняга – гирло

Дуб б. Велика Молодняга –

днище

Глоди б. Велика Молодняга,

верхів’я

Дуб штучних лісонасаджень

біля б. Ушвива

Дуб б. Ушвива

No Місце знаходження Обхват

стовбура (см)

47°50’35”

47°85’17”

47°85’92”

47°50’51”

47°51’58”

47°51’06”

47°50’51”

47°50’51”

70

70

80-100

80-100

70-80

150-200

60-70

60-70

170

185

211

254-323

150

112-127

135

120

13

10-11

16

25

11

5-6

10

13

1

2

3

4

5

6

7

8

Північно-східна частина о. Хортиця

Умовні позначення

– дуби – тополі – глоди

1

2

3

5

6

4

7

8

Таким чином, на підставі прове- дених досліджень можна зробити

кадастр визначних дерев північної

частини острова Хортиці та її схід- но-північного узбережжя.

Page 82 of 274

81

західного узбережжя

острова Хортиця

Західне узбережжя острова обривається к Дніпру крутими гранітними

скелями, на еродованих ділянках яких розташовані наскальні дібро- ви і кілька іменних балок з байрачною рослинністю: Музичина, Куца,

Наумова, Генералка, Широка, а на межі з плавневою частиною – балки

Корнетівська і Корнійчиха. За нашими даними, у більшості з цих балок

і байраків дуби мають висоту 9-15 м,

обхват стовбурів 120-180 см, що свід- чить про їх середній вік – 70-90 ро- ків. Виключення складають окремі

дерева.

На території дитячого табору “Чай- ка”, на пологому схилі біля дороги,

Визначні дерева

Дуб звичайний табору “Чайка”

Висота: 11 м

Окружність стовбура: 245 см

Вік: 80-100 років

Координати: 47°86’ N, 35°05’ E

Page 83 of 274

82

що веде до пляжу на Дніпрі, розташований дуб звичайний висотою 11

метрів, який має обхват стовбура 245 см. Відмінною особливістю цього

дуба є дупло, розташоване у нижній частині стовбура.

Вікові дерева балки Музичиної

До табору відпочинку “Чайка” примикає велика полога балка Музи- чина. Є декілька версій тлумачення її назви. За однією з них, у балці

запорожці влаштовували веселі гульбища з гучним музичним супрово- дом. За іншою – свою назву вона одержала від імені рибалки Музики, що

колись тут мешкав. За часів російсько-турецької війни (1735-1739 рр.)

у цьому місці були розташовані землянки І морської дивізії контр-ад- мірала Якова Барша, після яких, за свідченнями Я. Новицького, зали- шилися рови з великою кількістю джерел, бугори, багаточисленні ями і

попелища, які свідчать про активне використання у якості палива дере- вину не тільки навколишніх

лісонасаджень, а й обшивки

військових суден. Після цих

подій, згідно карт ХІХ ст., ця

балка залишалася майже без- лісною.

Сьогодні цей низинний яр

з не дуже крутими схилами

являє собою країну високого

казкового лісу, який своєю

тінню навіть у спекотні літ- ні дні зберігає в руслі балки

Ліс балки Музичиної. Фото 2018 р.

Завали з вікових тополь

Імпровізований колодязь на місці

висохлої криниці

Page 84 of 274

83

приємну прохолоду й свіжість вологого

повітря. Мабуть, на Хортиці немає біль- ше урочища, де б в одному місці в такій

кількості росли настільки могутні де- рева: тополі, в’язи, клени, акації й гле- дичії. І один з найбільших дубів острова

Хортиця – Дуб-кіборг (народна назва).

У деяких місцях балки велетенські

дерева, що впали, створюють цілі зава- ли. Про багаточисленні колись джерела

нагадує висохла криничка та невеличке

джерельце, яке пробивається на днищі балки. Одначе воду з нього пити

ніхто не ризикує. Про цю Холодну криницю згадує Я. Новицький: “На

острове есть Музычина балка, а в балке криница, в той кринице запо- рожцы спрятали медный чавунец с червонцами, там эти деньги и до сих

пор, потому как страшно брать – заклятые”.

Дуб-Кіборг балки Музичиної

Уверхів’ї балки Музичиної, на галявині, що межує з піщаним степом

і штучними лісонасадженнями, зростає один з найбільших дубів за- хідного узбережжя Хортиці й усього острова – “Дуб з бетонним стовбу- ром” або “Дуб-Кіборг”, як його називають у народі.

Історія дуба одночасно трагічна, переможна і повчальна. Історія, що ди- вує своїм прагненням до життя й надихає до активних дій на захист життя.

Вікові тополі балки Музичиної. Фото 2018 р.

Найбільша тополя балки Музичиної:

висота 23 м, обхват стовбура 405 см,

координати: 47°51’15’’ N, 35°02’34’’ E

Page 85 of 274

84

Ось ця історія.

У 2005 році у верхів’ї б. Музи- чиної відпочиваючі знайшли по- калічений й вмираючий дуб-веле- тень. Невідомі вандали підпалили

дерево й вогнем була знищена май- же вся внутрішня частина стовбу- ра, утворивши величезне дупло.

Не лишилось майже нічого. Дуб

фактично тримався на одній лише корі: здавалося, подує невеличкий ві- терець, і дерево завалиться. Дуб почав всихати, але тримався з останніх

сил, викидаючи навесні зелені пагони.

На жахливий стан дерева звернула увагу група природолюбів, до якої

увійшли активісти товариства езотериків і працівники Національного за- повідника “Хортиця” Віктор Саланін, Сергій Василенко, Сергій Татарин- цев і Олексій Казанцев. Й почали вести роботи по відновленню велетня.

Спочатку порожнеча стовбура була очищена, сухі гілки зрізані, а всі

уражені місця оброблені засобами для боротьби проти гниття і шкідників.

Далі вирішили заповнити порожнечу бетоном. Відразу ж у стовбурі

зробили необхідне армування і велике дупло забетонували.

Дуб – Кіборг

Висота 11 м

Окружність стовбура 357 см

Вік 100-130 років

Координати: 47°50’59’’ N, 35°04’14’’ E

Дуб-кіборг, фото 2005 р. (автор Світлана Охріменко)

Page 86 of 274

85

“Рятувальна операція”, яка розпочалась влітку, закінчилась вже май- же в листопаді 2005 року. Один з найбільших на Хортиці дубів, що по- страждав через необачність чи “злі наміри” відвідувачів острова – ВИ- ЖИВ! Новий бетонний стовбур став своєрідним “кам`яним кістяком”,

на який спирається дуб-велетень. Саме цей кістяк зняв головне наван- таження на стовбур від розлогої крони дерева і дав шанс зазеленіти вже

наступного, 2006 року.

Але не встиг дуб оговтатися, як знову отримав болючий удар. У 2007

році група “шанувальників” Хортиці облили дуб горючою рідиною і знов

підпалили, причому з того боку, де лишилась жива частина стовбура.

Вогонь значно пошкодив кору. На щастя природоохоронці не покинули

дуб і в цей скрутний час, хоча й не були впевнені, що їхній “пацієнт” на

Сергій Татаринцев видаляє сухі гілки

Олексій Казанцев під час робіт із

забетонування порожнини дерева

Сергій Василенко вичищає

вражену порожнечу дуба

Віктор Саланін оглядає результат роботи

Page 87 of 274

86

цей раз виживе. Для порятунку робили все, що можливо: обвуглена кора

була зачищена і пофарбована. Повністю довелось замінити ґрунт навко- ло дерева, бо в нього просочилась горюча речовина й отруїла середовище.

Дуб вижив. У другий раз – ніби кіборг.

Дуб з бетонним стовбуром відновився і продовжує жити. Його стан

з кожним днем поліпшується. До рятівників Дуба приєднуються інші

люди, небайдужі до природи Хортиці. В тіні могутнього дерева встано- вили лавочку, інформаційні щити, облаштували годівнички для птахів,

мальовничу галявину з декоративними квітами та кущами, доглядають

за дубом, дбають, щоб його ніхто не ображав. У разі потреби, проводять

профілактичні роботи. А місце біля Дуба-Кіборга назвали – Поляна Ко- хання: тут тепер затишно і приємно.

Наразі Поляна Кохання й величний дуб на ній стали символом пере- моги добрих думок і дбайливих вчинків над лихим задумом і нищівною

силою руйнування. Сергій Василенко, один з рятівників дуба, на своїй

сторінці у фейсбуці написав: “Маючи 80-відсотковий в діаметрі бетон- ний стовбур, дуб все ж таки вижив. Й своїм бажанням жити, він нади- хає інших допомагати йому у виконанні цього бажання. Тож, висновок

один: не залишайтеся один на один зі своїми проблемами, адже завжди є

ті, хто може вас підтримати!”

Екологи-краєзнавці Запорізького

обласного центру туризму і краєзнавства

біля Дуба-Кіборга. Фото 2018 р.

Своїм гирлом балка Музичина ви- ходить на берег Дніпра, який у цьо- му місці являє собою стометрову

смугу піщаного пляжу, над яким

нависають скелі в поєднанні зі сму- гою лісу понад берегом.

На одній зі скель невідомий

майстер викарбував профіль коза- ка-характерника – міфічний образ

віщуна, чаклуна на Запорозькій Сі- чі, який, згідно з народними леген- Умовні позначення

– Дуб-кіборг – Великі тополі

– Наскальний профіль козака характерника

Page 88 of 274

87

дами, умів заговорювати біль, лікувати смертельні рани, ловити кулі

голими руками, ходити по воді та вогню, керувати погодою, ставати

невидимим, бачити майбутнє, викликати панічний жах у ворогів, що

спричиняло їх втечу з поля бою.

Таким чином, Дуб-Кіборг у комплексі з кам’яним профілем козака- характерника балки Музичиної завдяки своїй життєвій енергетиці сьо- годні вважається місцем “сили”, де кожний, під заступництвом леген- дарних предків, може відпочити душею і тілом.

Сьогодні віковий Дуб-кіборг – цінний природний, рекреаційний і виховний об’єкт,

місце “сили” острова Хортиця

Page 89 of 274

88

Вікові дерева балки “У перевоза”

Між балками Наумова і “У перевоза” на вододілі розкинулися знач- ні за площею ділянки піщаного степу з ковили пірчастої. На межі

степової цілини і штучних листяних насаджень цієї частини острова

розташований ряд молодих дубочків віком 60-70 років. Окружність їх

стовбурів – 167 см, висота – 10 м. Деякі з них вже зараз стають об’єктом

уваги (місцем сили) окремих відвідувачів острова.

Коефіцієнт швидкості росту дубочків на цій ділянці вододіла складає

0,39, а швидкість їх росту у тов- щину (в діаметрі) 0,8 см на рік.

Зразу за скелею Наумова йде

балка “У перевоза” – тут у XVIII

– XIX ст. пролягав битий шлях

впоперек острова від меноніт- ської колонії до паромної пе- реправи з Хортиці на правий

берег (звідси назва балки).

Балка являє собою запади- ну, плавно спадаючу до Дніпра.

Горби, камені, кущі шипши- ни, терену, самотні деревця

Дубочки на межі з піщаним степом.

Їх вік 60-70 років. Координати:

47°49’54’’ N, 35°03’06’’ E

Page 90 of 274

89

надають (особливо навесні) їй просторий і веселий вигляд. У тальвезі

балки добре помітний навіть здалеку стовбур високого одинокого дуба,

оточений густими заростями шипшини, терену, чорноклену і глоду. Це

найбільший дуб балки “У перевоза”: окружність його стовбура 234 см,

висота – 20 м. Якщо взяти за основу коефіцієнт швидкості росту 0,3 для

дубів, що виросли з жолудів у тальвезі балок, то його вік приблизно: 234

см х 0,35 = 80 (90) років.

З пологих схилів балки “У перевоза” між високими прибережними

осокорами проглядається стрічка Старого Дніпра, вздовж якого про- стягнувся пляж, що постійно підмивається швидкими водами ріки.

Між піщаним валом берега ріки і кам’янистими схилами балки зна- Балка “У перевоза”. У тальвезі балки добре помітний дуб.

Координати: 47°50’06’’ N, 35°03’52’’ E

Найбільший дуб б. “У перевоза”: обхват стовбура 234 см, висота – 20 м

Page 91 of 274

90

ходиться вологе пониззя, зайняте

вузькою смугою заплавного лісу з

вікових в’язів. Їх висота 23 м, ок- ружність стовбурів 234 см, вік, на нашу думку – близько 130 років.

У верхів’ї балки “У перевоза”, біля асфальтової дороги на межі з піща- ним степом зростає кілька шовковиць, які мають значні розміри і вік.

Шовковиця відноситься до родини Тутових, тому її часто називають

тутове дерево. Її батьківщиною є Китай, звідкіля вона прийшла у Європу

Вікові в’язи балки “У перевоза”.

Координати: 47°50’44’’ N, 35°03’33’’ N

Умовні позначення

– Дуб звичайний

– Шовковиця чорна

– В’яз гладенький

Page 92 of 274

91

у VІ ст. разом з метеликом тутовим шовкопрядом, гусені якого живуть

на деревах шовковиці і плетуть свої кокони з шовку – звідси й назва де- рева – шовковиця. Але для всіх нас шовковиця цікава, перш за все, сво- їми солодкими плодами.

Росте шовковиця спочатку дуже швидко, але з віком цей процес при- зупиняється. Її стандартна висота – 10-15 м. Шовковиця – дерево-дов- гожитель. Тривалість її життя становить приблизно двісті років, а за

сприятливих умов – до п’ятисот. Згідно літературних даних коефіцієнт

швидкості росту шовковиці складає 0,4. Тобто вік шовковиць балки “У

перевоза” може бути 285 см х 0,4 = 114 років.

Скельні дуби

Турпляжу

На скельних ділянках Старого Дніпра в ра- йоні турпляжу комбінату “Запоріжсталь”

розташована наскальна діброва з вікових

дубів, середня висота яких 9-11 м, а обхват

стовбурів 210-250 см. За даними “Плану да- чі колонії Хортиця...1867” у цьому місці у

Шовковиця чорна балки “У перевоза”. Обхват стовбура 285 см, висота 9 м

Координати: 47°50’35’’ N, 35°03’33’’ E

Наскальний Дуб турпляжу

“Запоріжсталь”

Висота: 9 м

Окружність стовбура: 250 см

Вік: 150-200 років

Місце зростання: скельні ділянки

західного узбережжя Дніпра

Координати: 47°49’ N, 35°03’ E

Page 93 of 274

92

ХІХ ст. також був ліс. Виходячи з того, що умови зростання цих дерев

досить жорсткі, що є причиною їх не дуже високого бонітету, можна

припустити, що вік цих дубів може сягати 100-150 (200) років.

Балка Генералка західного

узбережжя острова Хортиця

Балка Генералка – одна з найдоступніших, найвідоміших і мальовни- чих хортицьких балок. Навесні, коли цвітуть чагарники, а схили по- криваються строкатим різнобарв’ям, вона ніби вбирається в парадний

мундир і виглядає цілком по-генеральському.

За версією Я. Новицького, назва балки з’явилася за часів Російсько-Ту- рецької військової кампанії 1736-1739 рр., коли у балці знаходився “в

казенной хате генерал”. У цьому ж місці знаходилися продовольчі ма- газини-склади, з яких у голодні роки неврожаїв генерал Кейзерлинг ви- давав “із милосердя” продукти харчування солдатам і запорозьким ко- закам. За часів менонітів балка мала назву “Генераллехт” – тобто також

“Генералка”. Більш рання назва балки часів запорозького козацтва не

збереглася.

Яків Новицький у книзі “Острів Хортиця на Дніпрі, його природа,

історія, старожитності” (1867) досить живописне описує цю місцевість:

Балка Генералка – загальний вигляд

Page 94 of 274

93

“Удаленная от обиталищ человека и окруженная неприступными ска- лами, балка эта всегда привлекала наше внимание множеством ночных

хищных птиц. Как только наступят сумерки, совы бесшумно перелетая

с дерева на дерево, подымают неподражаемый, а вместе неприятный

крик. В особенности привлекает их огонь: к месту костра они слетаются

во множестве, и тут уже несмолкаемому их чавканью нет конца. Рыбаки

отзываются о совах как о самой беспокойной птице, и чтобы уснуть – ту- шат огни. Не менее здесь и сычей, но они избегают присутствия человека

и перекликаются дальше. Реже всего наблюдаете полет пугача (фили- на): этот обитатель скал, забившись в трущобу, откликается глухо, мо- нотонно, с продолжительными перерывами. Как мы заметили раньше,

пугач – редкость наших мест. Чтобы услышать голос пугача, балка эта,

в свое время, служила нам пристанищем для летних ночевок; сюда же

стекались неразлучные наши спутники – деды повествователи”.

Сьогодні, як 100 і 200 років тому, балка вкрита байрачним лісом, але

не таким диким, дрімучім і старезним, як за часів Я. Новицького – його

не раз торкалася сокира дроворуба. Загальна довжина балки близько

500 м, площа – 10 га, глибина – більше 20 метрів. Байрачний ліс займає

днище і нижню частину схилів балки площею 5 га. Середню і верхню

частину схилів займає справжній, чагарниковий і кам’янистий степ.

Від верхів’я до гирла байрачний

ліс балки Генералки неоднорідний.

Розпочинається балка затиш- ним світлим лісом, у якому ростуть

дика груша, деревовидні чагарни- ки чорноклен і глід. Їх середня ви- сота 7 м, діаметр стовбурів 25-40 см,

обхват – близько 100 см, середній

вік – 70-100 років.

Середня частина байраку зайня- та дібровою із домішкою клена по- льового, в’язу, ясена і шовковиці

Верхів’я б. Генералки

Центральна частина

байрачного лісу б. Генералки

Page 95 of 274

94

з густим чагарниковим підліском. На дні байраку у вигляді кам’яних

брил на поверхню виходять гранітні породи, між якими тече невелич- кий струмок, який влітку пересихає. Висота дубів у байраці 11-14 м, ок- ружність стовбурів 125 см, діаметр – 40 см, що відповідає віку, врахову- ючи умови зростання у лісі, близько

80-100 років.

Ближче до гирла балка затискаєть- ся крутими високими скелями, між яки- ми росте клен, в’яз, тополя і верба, а

в щілинах миготять спритні ящірки.

Тут є невеличкий пляж і місця для ти- хого відпочинку.

Враховуючи досвід менонітів, ми

вирішили порахувати кількість дерев

першого ярусу байрачного лісу. Всьо- го на території байраку нами зареє- стровано дерев дуба звичайного висо- тою 11-14 м і діаметром 30-40 см – 42

екземпляра; в’яза гладенького висо- тою 9-11 м і діаметром 20-30 (60) см

– 112; клена польового висотою 11-14

м і діаметром 30-40 см – 25 стовбурів;

ясена високого – 18; груши дикої –

48; шовковиці – 12; акації білої – 10;

Гирло б. Генералки

В’яз гладенький балки Генералки

Page 96 of 274

95

верби ламкої висотою 14 м і діаметром 40 (50) см – 4; каркасу західного

– 8. Тобто всього – 279 дерев віком 60-90 років.

Серед визначних дерев балки ми виділили два.

Це – В’яз гладенький висотою 11 м з обхватом стовбура 190 см і віком

80-90 років.

І – чудо-дерево “в’язо-дуб”!

З основи цього чудо-дерева від- ходять стовбури двох різних дерев- них порід: дуба звичайного і в’яза

гладенького. Їх висота – 9 і 13 м,

обхват стовбура дуба – 135 см, в’я- за – 200 см. Найвірогідніше на по- чатку свого розвитку паростки цих порід, що росли один біля одного,

сплелися, потім зрослися і створили природний унікум. Вік – 80-90 років.

Визначні дерева балок Широка і

Корнетівська

Про рослинність наступної іменної балки західного узбережжя, балки

Широкої, у книзі “Запорожье в остатках старины и преданиях на- рода” (1888) згадує Дмитро Яворницький: “Балка Широкая оказалась

действительно широкая из всех балок на острове; в устье она покрыта

прекрасным дубовым лесом, между которым растет высокая трава”.

Сьогодні б. Широка, або як її називають у народі із-за великої кількості

відрогів “Оленячий ріг”, або “Оленяча”, також вкрита байрачним лісом

– дібровою з домішкою в’язів, ясенів, акації, дикої груши, шовковиці й

густого підліску. Балка справляє враження дикого урочища, але старез- них дерев у ній немає – їх вік, на нашу думку, 70-90 років.

Page 97 of 274

96

Згідно “Плану колонії Хорти- ця...1867 року”, у балці Корній- чиха лісові угруповання наявні

у руслі балки та в районі гирла,

що виходить до Дніпра (на карті

помічені темно-синім кольором).

Сусідня балка Корнетівська вкри- Балки західного узбережжя на

“Плані дачі колонії Хортиці...1867”:

1 – Широка; 2 – Корнійчиха;

3 - Корнетівська

Степова і байрачна рослинність б. Широкої

Найбільші

дуби б. Корне- тівської:

окружність

стовбура

250 см,

висота 15 м

Page 98 of 274

97

Місця зростання визначних дерев західного узбережжя острова Хортиця

Таблиця “Кадастр вікових дерев о. Хортиця”

Західне узбережжя о. Хортиця

35°05’28”

35°04’14”

35°02’34”

35°03’06”

35°03’52”

35°03’33”

35°03’33”

35°3’27”

35°35’8”

35°35’8”

35°06’42”

Східна

довгота

Північна

широта

Вік

(років)

Висота

(м)

Дуб табору відпочинку “Чайка”

Дуб-кіборг балки Музичиної,

верхів’я

Білі тополі балки Музичиної,

схил

Дубові насадження вздовж

піщаного степу біля б. Наумова

Дуб балки “У перевоза”, днище

В’язи балки “У перевоза”, гирло

Шовковиця балки “У перевоза”,

верхів’я

Дуб турпляжу “Запоріжсталь”,

скелі

В’язо-дуб балки Генералка,

нижня частина, днище

В’яз балки Генералка, лівий схил

Дуб б. Корнетівська,

центральна частина

No Місце знаходження Обхват

стовбура (см)

47°85’98”

47°50’59”

47°51’15”

47°49’54”

47°50’06”

47°50’44”

47°50’35”

47°49’54”

47°49’37”

47°49’37”

47°48’22”

80-100

100-130

100-130

50-70

70-90

100-130

100-110

150-200

70-90

80-90

90-110

245

357

405

167

234

234

285

250

200-в’яз

135-дуб

190

250

10

10

25

10

20

23

10

10-11

8

13

11

13-15

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

та степовою рослинністю і має невелику куртину лісу тільки у верхів’ях.

Назва балок походить від імені одного з перших колоністів острова Кор- нія Енса, а Яків Новицький цю групу балок називає “Урочище Корне- товщина”, маючи на увазі під словом урочище, на нашу думку, наяв- ність лісового масиву серед степу.

Сьогодні днища цих балок вкриті байрачним лісом з густими заростя- ми бузини, дикої груши, шипшини, насадженнями дуба, в’яза, ясена,

акації, клена, шовковиці, вік яких, на нашу думку, 60-90 років. Більш

старезні дуби зустрічаються на схилах балки Корнетівської, їх вік може

сягати 90-110 років.

Таким чином, на підставі проведених досліджень можна зробити ка- дастр визначних дерев західного узбережжя острова Хортиці.

Умовні позначення

– дуби – тополі – в’язи – шовковиці

1

2

3 4

5

7

8 9

10 11

6

Page 99 of 274

98

східного узбережжя і плавнів

острова Хортиця

Про східну частину і плавні острова Хортиця Яків Новицький пише

наступне: “Еще за нашей памяти в 1860-х годах вокруг острова при- брежные скалы были покрыты роскошным лесом: в балках с уцелевши- ми запорожскими названиями – Липовой, Шанцевой, Долгой, Брагар- не (Молодняге), Генеральской, Широкой и многих других встречались

дубы в обхвате 2-х человек...Топография заливных плавней Хортицы

представляет большое разнообразие: тут встречаются и покрытые лесом

гряды, и сенокосные поляны, и озера, и болота, и у берегов Днепра – на- носные острова и песчаные косы. С возвышенной точки вид, превосходя- щий остальные, – вид на Великий Луг”.

Олег Власов у статті “Острiв Хортиця на “Планi дачi колонії Хорти- ці... 1867 року” (2014) також зазначає, що “...всі балки східного узбереж- жя острова вкриті листяним лісом. У плавнях значні масиви лісу вказа- ні для східної частини. У західній частині плавнів, поряд з лісом, наявні

великі площі чистих і чагарникових лугів, а з боку Дніпра – вільного або

вкритого шелюгою піску, значна частина якого сьогодні змита або за- Вікові дерева

Фрагменти “Плану дачі колонії Хортиця...1867 року”

Умовні позначення

Степ

Луки

Пісок з шелюгою

Ліс

Рілля

Озера

Східне узбережжя

острова Хортиця

Плавні о. Хортиця

Page 100 of 274

99

топлена водами водосховища”. Дані Плану підтверджуються Дмитром

Яворницьким, за словами якого “плавні Хортиці вкриті дуже високими

травами та великим лісом з дубів, осокорів, верб, шелюги”.

Але, як вказує Я. Новицький, це було до 1871 року.

“В 1871 году на смену Попечительства об иностранных поселенцах

появился новый закон: колонисты переименованы в поселян собствен- ников и подчинены крестьянским учреждениям, действующим по По- ложению 19 февраля 1866 года. Меннониты придерживались установ- ленных Попечительством традиций, пользовались лесом с расчетом и

только для хозяйственных надобностей. Но тут неожиданно явилось

обстоятельство, заставившее их изменить отношение к лесному хозяй- ству: начались хищнические порубки со стороны населения левого бе- рега Днепра. Порубки эти в зимнюю пору из года в год усиливались и

потому, не имея иного выхода, меннониты решили продать часть леса с

торгов. Рубка производилась в 1876-1877 годах, и за это время вырублен

почти весь лес, обрамлявший Хортицу с западной и восточной сторон. В

зиму с 1882 на 1883 год ночные хищнические порубки возросли снова:

это было уже повальное лесоистребление вооруженной силой, против ко- торой не могла устоять никакая стража. Через 34 недели словно стихией

сметена площадь в 35 десятин (38 га). Жалобы меннонитов вызвали

меры губернской администрации: по берегам Днепра расставлена была

охрана, пошли обыски, аресты, предания суду. Потеря, однако, оста- лась невознаградимой. Последнее обстоятельство вынудило меннонитов

снова объявить торги, и с 1884 года славного некогда исторического леса

Хортицы не стало”.

Й далі Я. Новицький констатує, що на місці лісу в балках острова Хор- тиця “обилует кустарник”, а Великий Луг – козацький батько – “пору- баний, попсований, сплюндрований”, й мало чим схожий на славне його

минуле. “Возрастных деревьев здесь мало, кустится часто так называе- мый молодняк – осокоря, ива, шелюга, лозы, да изредка – дубняка. Зато

пней здесь старой и свежей порубки не сосчитать. Правда, у прилегающей

гористой части уцелело несколько тенистых деревьев вяза и береста, где

в праздничные дни лета располагается городская публика с самоварами”.

Таким чином, на початок ХХ ст. фактично всі ліси о. Хортиця були вирубані.

Вікові дуби балки Ганнівки, або Довгої

Одна з небагатьох балок, у якій меноніти змогли зберегти ліс від ви- рубки мешканцями Олександрівська – балка Довга, або Ганнівка,

яка пересікала колонію із заходу на схід. Яків Новицький звертає на цю

балку особливу увагу. “Упомянутая балка Долгая достойна внимания.

Примыкая к колонии и находясь под охраной населения, балка эта, в

противоположность балкам, находящимся против г. Александровска

и Вознесенки, сохранила свою первобытную флору. Там хищнически

Page 101 of 274

100

рубят деревья, выкорчевывают кустар- ники, уничтожают цветы с корнями, лу- ковицами и клубнями, тащат на рынок.

Здесь – все в неприкосновенной целости

и обилии. В конце февраля или начале

марта, по стаянии снега, когда деревья

еще голы, – балка в полном празднич- ном наряде: здесь вы любуетесь разно- колерными и миловидными цветками

подснежников (сиротки), хохлаток, про- лесков, душистых фиалок, диких гиа- цинтов, тюльпанов, ирисов и множе- ством других первоцветов растительного

царства. При согревающих лучах солнца

такое же пробуждение весны наблюдае- те и в жизни пернатого царства, мелких

зверьков и насекомых”.

Отже, можна стверджувати, що балка

Ганнівка – перший заповідний об’єкт,

створений на території Запорізької облас- ті з метою збереження стародавніх лісо- вих ценозів. На інформаційному щиті,

що стоїть на вході в балку, написано: “Балка Ганнівка – один із прихист- ків столітніх дубів, перша в історії України пам’ятка природи, започат- Балка Довга на карті Я. Новицького

(згідно рукописам 1917 р.)

Балка Довга, або Ганнівка. Фото 2015 р.

Page 102 of 274

101

кована німцями-менонітами у середині ХІХ століття. Краса і гордість

Хортиці!”

Сьогодні балка Ганнівка – одна з найцінніших балок заповідного ост- рова: в ній збереглася вікова діброва, яка є еталоном байрачних лісів

Хортиці, знищених у позаминулому столітті.

Довжина балки 700 м, і тут, за нашими підрахунками, зростає близь- ко 100 вікових дубів висотою 14-18 м з обхватом стовбура від 210 до 285

см. Як і 150 років тому навесні у балці масово квітнуть рясти, фіалки,

проліски, пшінки, вероніки, рястки та інші первоцвіти.

Вікові дуби балки Ганнівки. Їх тут близько ста стовбурів

У балці цвіте ряст ущільнений Живе білка лісова, або руда

Page 103 of 274

102

Найбільший дуб Ганнівки зростає пря- мо у центрі балки на великій галявині, що є

стиком двох відрогів. Його висота 16 м, ок- ружність стовбура 323 см, діаметр крони 16

м, окружність крони 50 м.

Оскільки балка була заповідана мено- нітами ще у середині ХІХ століття, то мож- на припустити, що вік дубів складає 150-200

років. Але під час досліджень ми звернули

увагу на те, що у більшості дерев від основи

виходить кілька стовбурів. Це свідчить про

те, що вони мають порослеве походження:

якщо вирубати дубовий ліс, то від пеньків

починають відростати молоді паростки, і че- рез кілька десятків років ми знов можемо по- бачити тут дубовий гай.

У 2015 році група дослідників з Ні- меччини на запрошення співробітників НЗ

“Хортиця” провела вимірювання віку дубів

балки Ганнівки з використанням спеціаль- ного бура, за допомогою якого можна порахувати кількість річних кі- лець на живому дереві. Було взято кілька проб, і всі вони показали при- близний вік дерев – 85 років. Це значить, що у заповідній балці Ганнівці

остання вирубка лісу здійснювалася у 1930-ті роки, тобто під час будів- ництва Дніпрогесу. А потім з пеньків виріс новий ліс.

Page 104 of 274

103

В це складно повірити, більше

того – не хочеться вірити, але одні з

найбільших дубів Хортиці ще тіль- ки наближаються до свого 100-річ- ного ювілею. А їх значні розміри на- пряму залежать від могутності ко- реневої системи вирубаних предків.

На фото 2015 року три стовбури

дубів окружністю 210-230 см ро- стуть з одного кряжа (фрагмента

пенька) діаметром 150 см. Тобто ок- ружність дубів балки у 1930 році

могла складати від 500 і більше см

(нагадаємо, що окружність знаме- нитого Запорізького дуба – 714 см).

Маючи приблизний вік дерев,

можна вирахувати коефіцієнт швид- кості росту дубових паростків з

пнів у сприятливих умовах балки

Ганнівки за формулою:

B = L x K, де

B – вік,

L – середня окружність стовбура,

K – коефіцієнт росту.

90 років = 250 см х К

К = 0,35

Як бачимо, ця цифра досить близька до коефіцієнту швидкості росту

алеї молодих дубків біля Запорізького дуба, що виросли з жолудів – 0,28

(різниця швидкості росту складає 20 років на користь паросткових дубів

б. Ганнівки).

Заповідний дуб балки Ганнівки

150 років тому балка Ганнівка своїм гирлом виходила у менонітську

колонію “Хортицька колонка”. Сьогодні у цьому місці розташоване по- селення “Наукове містечко”, створене у 30-ті роки ХХ ст. для праців- ників ЦІМЕТу – Центрального інституту механізації та електрифікації

тваринництва.

На межі балки Ганнівки та будинків, гаражів і господарчих будівель

Наукового містечка стоїть віковий дуб, який у 1972 році оголошений

пам’яткою природи місцевого значення.

Біля дуба встановлено інформаційний щит, на якому вказані пара- метри дуба: висота – 26 м, окружність стовбура – 270 см, діаметр крони

Трьохстовбурний дуб. Діаметр його пня

складає 150 см. Фото 2015 р.

Page 105 of 274

104

– 17 м, дата надання заповідного ста- тусу – 24.05.1972, рішення Запорізь- кого Облвиконкому No 206.

У 2020 році, за нашими вимірюван- нями, параметри дуба наступні: висо- та – 14 м, обхват стовбура – 281 см.

Із 100 вікових дубів б. Ганнівки цей

дуб не найбільший, але саме він отри- мав заповідний статус. Мабуть тому,

що серед дубів балки росте під найбіль- шим антропогенним тиском. А може,

як “прикордонний знак”, “форпост”

між природною балкою і людською

цивілізацією.

Сумні висновки

після вивчення

дубового гаю

балки Ганнівки

Якщо на прикладі острова Хортиця і

конкретної балки Ганнівки проана- лізувати зміну менталітету мешканців

нашого краю протягом останніх 300 ро- ків, то вимальовується досить сумна

картина.

І сторично у менталітеті українців ві- кові дерева сприймалися як симво- ли величі, могутності і сакральності

(святості). Найпочесніше місце серед

них займав дуб. Це величне дерево

вважалось святим деревом, царем дерев, символом космічного життєво- го процесу, спрямованого з минулого (коріння) – через сьогодення (стов- бур) у майбутнє (крона) – символ безсмертя і циклічності життя.

За часів Запорозького козацтва, XVI-XVIII століття, на о. Хортиці і

по берегах Дніпра зростав непрохідний ліс, який налічував десятки ти- сяч дерев, в тому числі, як стверджує Я. Новицький, дуже старих дубів

“в обхваті чотирьох чоловік”.

Під час будівництва Олександрівської фортеці (1770 р.) і знищення

Запорозької Січі (1775 р.) козацькі землі півдня України були заселені

переселенцями – панами, відставними солдатами, кріпаками і колодни-

Page 106 of 274

105

ками з російських губерній, які, як показує історичний досвід, не розді- ляли історико-культурні цінності й традиції місцевого населення. Спо- чатку були вирубані всі ліси лівого берега Дніпра, а у період 1876-1884

років – легендарні ліси й вікові дерева Хортиці й правобережжя Дніпра.

Єдина група переселенців – меноніти, які зберігали і примножували лі- сові багатства Запорізького краю.

Після встановлення Радянської влади, депортації менонітів і зайнят- тя їх поселень “місцевими будівниками комунізму”, були дорубані ос- танні осередки прадавнього лісу у балці Ганнівці.

Таким чином, з кінця XVIII і до середини XX століття на сакральне

значення вікових дерев широкими верствами населення увага не зверта- лася, вони вирубувалися, викорчувалися, знищувалися.

У післявоєнні роки і за часів незалежної України (XX ст. – початок

XXI ст.) збереженість вікових дерев, окремих ділянок лісу стала можли- вою лише після того, як вони отримали статус заповідних об’єктів, фор- мально взятих державою під охорону з ініціативи окремих громадян,

які розуміли, що місія вікових дерев значно ширша традиційної сфери

інтересів охорони природи!

Вікові дерева, як й інші пам’ятки природи – національні символи,

з яких складається образ малої батьківщини, природні маркери, які

прив’язують етнокультурні групи населення географічно, формують

більш глибинні зв’язки членів громади з дикою природою в цілому.

Запорозька громада володіє власним фондом пам’яток природи так

само, як і пам’яток історико-культурних. І цей фонд можна примножу- вати або втрачати. До недавнього часу ми цей фонд втрачали. Сподіває- мося, що настав час його зберігати й примножувати!

Вікова шовковиця балки Ганнівки

За даними організаторів Всеукраїнської програми “Визначні дерева

України” (2010) найстаріша шовковиця на теренах України – шовко- виця Шевченка, що росте в Центральному

ботанічному саду НАН України (м. Київ).

Її вік 150-200 років, обхват стовбура 3,40

м, висота 10 м. За легендою її вік набагато

більше, і посаджена вона нібито ченцями

Видубицького монастиря з насіння, при- везеного ними з Середньої Азії.

Юрій Вілінов у книзі “На шляхах від

порогів до синіх морів” приводить фотогра- фію великої за розмірами шовковиці на

території наукового містечка о. Хортиця,

що була посаджена за часів менонітів і

Page 107 of 274

106

мала вік близько 200 років (пара- метри дерева не вказані). На жаль,

у 2004 році під вагою гілля та часу

шовковиця розвалилася навпіл,

всохла, і її спиляли.

На степовому схилі балки Ган- нівки, до якого впритул підходить

давнє менонітське кладовище, ро- сте гігантська шовковиця, яка за

своїми розмірами (і віком) не по- ступається найстарішій шовкови- ці України. Обхват її стовбура ста- новить 456 см, висота – 8,5 м. Стан

шовковиці незадовільний: стовбур

розколовся навпіл, у ньому помітні

чорні опіки від частих підпалів. На

сьогодні, можливо, це найбільша й

найстаріша шовковиця, знайдена

на теренах Запорізької області.

Каркас західний балки Ганнівки

Достатньо звичним для лісонасаджень, але маловідомим для біль- шості населення Запорізького краю, є каркас західний (лат. Celtis

occidentalis L.) – листяне дерево родини В’язові заввишки 15-20 (25) м.

Відмінною особливістю цього дерева є трохи незвична, груботріщи- нувата, пробкова кора, тонкі овально-яйцевидні листки з відтягнутою

верхівкою й кулясті темно-пурпурові ягоди-кістянки діаметром 7-10

мм, які на довгих ніжках-черешках звисають серед листя.

Page 108 of 274

107

Батьківщиною каркасу західного є

Північна Америка. В Європі у культуру

був введений у 1856 році: порода посу- хостійка, невибаглива до ґрунтів, плоди

полюбляють вживати в їжу лісові пта- хи й звірі. На Хортиці каркас західний

можна зустріти як у заплавній частині

острова, так і в залісених балках узбе- режжя Дніпра.

Найбільший каркас о. Хортиця був

знайдений нами у верхів’ї одного з відро- гів б. Ганнівки, що примикає до зупинки

громадського транспорту “ЦІМЕТ”: його

висота 12,8 м, окружність стовбура 220

см, вік, приблизно, 70 років, координа- ти 47°49’49’’ N, 35°04’45’’ E. На висоті 2

м від землі стовбур дерева розгалужуєть- ся на дві верхівки.

Визначні дерева

балок східного

узбережжя

острова

Хортиця

Вінших балках східного узбереж- жя острова: Шанцева, Башмачка,

Костіна, Липова та інші, як і в ціло- му на крутосхилах берегової смуги

східної частини Хортиці, сьогодні

зростає значна кількість молодих ду- бів, але розміри їх, як і вік, невели- кі: середня висота 7-9 (11) м, обхват

стовбура – 100-120 см, вік – 70-90

років. Найбільші дуби розташовані,

найчастіше, у верхів’ї цих балок.

Так, наприклад, у балці Липовій,

яка за даними Я. Новицького у свій

час була вкрита віковими липами,

що й дали їй назву, на сьогодні не

збереглися навіть кущі від старих

Вимірювання каркасу західного

б. Ганнівки

Найбільший каркас західний балки

Ганнівки й острова Хортиця

Page 109 of 274

108

пеньків. Замість лип у балці зростають дуби, загальна кількість яких

складає близько 30 стовбурів. Причому більшість з них, на нашу дум- ку, мають штучне походження. Один з найбільших дубів балки росте у її

верхів’ях: його висота 9 м, обхват стовбура 190 см.

Обхват стовбурів найбільших дубів східного узбережжя Хортиці,

що зростають на крутих схилах берегової смуги між балками (так зва- Дуби б. Липової

Нагорні діброви східного узбережжя острова Хортиця

Page 110 of 274

109

ні нагорні діброви) складають 180-

220 см, висота – до 10 м. Причому

більшість з них мають паросткове

походження від пенька, оскільки

з основи виходить два-три стовбури. Можливо ці стовбури виросли з

дубових пеньків, вирубаних наприкінці XIX ст. мешканцями Олексан- дрівська, і тоді їх вік близько 130 років. А можливо у 1944 році під час

німецько-радянської війни, коли у плавнях будували залізничний міст.

І тоді вік їх паросткових стовбурів – 70 років.

Крім дубів у нагорних дібровах східного узбережжя Хортиці зустрі- чаються вікові груші. Найбільша з груш зареєстрована на схилі берего- вої смуги перед балкою Липовою. Її параметри: окружність стовбура –

235 см , висота – 14 м.

Заплавні ліси острова Хортиця

Будова і флористичний склад заплавних лісів о. Хортиця сьогодні за- лежить від тривалості повеней, рельєфу заплави, глибини залягання

ґрунтових вод тощо. Після будівництва двох крупних водосховищ – Дні- провського і Каховського, водний режим Дніпровських плавнів змінив- ся. З одного боку, розмах повені скоротився, вивільнялися ділянки, що

не піддаються затопленню. З іншого боку, загальний рівень ґрунтових

вод піднявся на 1,5 метра, що призвело до підтоплення і засолення знач- ної частини заплави. Всі ці чинники призвели до формування і розвитку

тут своєрідної рослинності.

У прирусловій частині заплави і на знижених ділянках по берегах

Груша дика

на схилі Дніпра в районі б. Липової

Висота: 14 м

Вік: 100-130 років

Місцезростання: берегова смуга східно- го узбережжя о. Хортиця біля б. Липової

Page 111 of 274

110

озер зростають види дерев,

що витримують довготрива- ле підтоплення: верба біла і

ламка, тополя чорна (осокір)

і біла, які обрамували зеле- ною стіною узбережжя Дні- пра і багаточисельні прото- ки й озера острова Хортиця.

Основою лісової рослин- ності найбільш піднесених і

сухих ділянок плавнів є дуб.

Деревина дуба міцна, тверда,

важка, стійка проти гниття,

завдяки вмісту дубильних

речовин (звідси і назва дере- ва – дуб). Дуб вимогливий до

родючості ґрунтів, досягаючи на них своїх максимальних розмірів, але

може зростати і на пісках, і на кам’янистому ґрунті. Віддає перевагу су- хим ґрунтам, але може витримувати тимчасові затоплення, а по стійко- сті до засолення це дерево перевершує всі наші породи.

Середні показники дубів заплавної частини острова Хортиця свідчать

про те, що їх вік не дуже великий. Так середня висота дубів цієї терито- Діброви піднесених ділянок плавнів о. Хортиця

Дуби плавнів о. Хортиця. Обхват їх стовбурів від 120 до 180 см

Page 112 of 274

111

рії складає 12-14 метрів, обхват стовбура 120-180 см, значна кількість

дерев – двох або трьох стовбурні, тобто мають порослеве з пня походжен- ня. Виходячи з того, що швидкість росту дерев у лісі удвічі менша, ніж

на галявинах, з одного боку, а з іншого боку, умови зростання на під- несених ділянках плавнів для ду- бів достатньо сприятливі (підземні

води розташовані на глибині 1,5-2

м від поверхні), середній коефіці- єнт швидкості їх росту, за наши- ми попередніми дослідженнями,

Найбільший дуб плавнів о. Хортиця.

Обхват стовбура 290 см

Корінні діброви плавнів о. Хортиця. Обхват стовбурів дубів 230-260 см

Page 113 of 274

112

може бути 0,6-0,7. Відповідно вік дібров плавнів острова, на нашу дум- ку, становить 90-130 років.

У глибині заплавного лісу Хортиці в районі озера Домаха зустріча- ються діброви, в яких обхват стовбурів дубів становить 230-260 см, і вік

яких, можливо, більше 130 років.

Якщо взяти за основу вирахувані нами коефіцієнти швидкості росту

дубів у заплаві річок (0,6-0,7), то вік дубів корінної діброви плавнів ост- рова Хортиця буде становити 150-180 років. Але після більш детального

огляду стовбурів, ми прийшли до висновку, що більшість з них є пагона- ми, що виросли зі зрубаних пеньків. Пеньків корінної діброви ХІХ ст., у

якій колись росли вікові, можливо, тисячолітні дерева.

Саме тут, у корінній діброві зростає унікальний Семистовбурний дуб,

про який ми вже казали раніше – приблизна окружність пенька, з якого

виросли паростки-стовбури, становить 10,5 м.

Які дуби ростуть швидше і досягають більших розмірів – з жолудів,

чи з пагонів?

Дуби з пагонів ростуть швидше, але вік їх життя – менший. І – навпаки.

Але наскільки швидше?

За нашими приблизними вимірами для

визначення віку дубів з паростків пенька

необхідно від віку, визначеного за допо- могою коефіцієнтів, відняти 20-30 років.

Тобто, якщо паростковий дуб заплав- ного лісу має обхват стовбура 250 см, то

його вік становить:

Вік = 250 см х 0,6 = 150 років

Паросткові стовбури дуба, що ростуть по колу

(по периметру пенька зрубаного багатовікового

дерева) окружністю 6-8 м

Так виглядають більшість дубів

корінної діброви плавнів о. Хортиця

Page 114 of 274

113

Вік = 150 років – 20 років (погрішність) = 130 років.

Або для паросткових дубів плавнів можна зменшити коефіцієнт до 0,5.

Вік = 250 см х 0,5 = 125 років.

Таким чином, вік корінної діброви заплавної частини о. Хортиця ста- новить приблизно 130-150 років, і вирубана вона була у 1880-1890 ро- ках, що відповідає історичним реаліям, про які ми казали раніше.

Тополеві гаї плавнів острова Хортиця

Серед інших дерев плавнів привер- тають увагу зарості тополі білої на

заболочених ділянках і по берегах за- плавних озер. Середня окружність їх

стовбурів 120-180 см, максимальна –

210-240 см при висоті 20-25 м.

Семистовбурний

дуб корінної діброви

плавнів о. Хортиця.

Фото 2020 р.

Page 115 of 274

114

Враховуючи, що загаль- на тривалість життя тополі

складає 150 років, вік най- більших з них, на нашу дум- ку, не перевищує 100 років.

На підставі проведених

досліджень можна зробити

таблицю-кадастр визначних

дерев східної частини і

плавнів острова Хортиці.

Заплавний ліс з тополі білої плавнів о. Хортиця

Кадастр визначних дерев о. Хортиця

Східне узбережжя о. Хортиця

35°05’17”

35°04’54”

35°05’03”

35°04’54”

35°11’09”

35°11’09”

35°11’72”

35°07’44”

35°08’04”

35°08’04”

Східна

довгота

Північна

широта

Вік

(років)

Висота

(м)

Дубовий гай балки Ганнівки –

близько 100 дубів

Дуб балки Ганнівка, центр.

частина

Дуб балки Ганнівка – пам’ятка

природи

Шовковиця балки Ганнівки

Нагорна діброва схід.

узбережжя

Груша дика балки Липової

Дуб б. Липової

Корінні діброви на піднесених

ділянках плавнів

7-стовбурний дуб

Осокірники у пониззях плавнів

No Місце знаходження Обхват

стовбура (см)

47°50’08”

47°49’59”

47°50’04”

47°49’59”

47°82’74”

47°82’74”

47°81’32”

47°47’37”

47°40’09”

47°40’09”

90-100

90-100

90-100

150-200

70-120

90-120

70-90

130-150

100-130

90-100

240-280

323

281

456

180-220

240

190

220-250

210-240

180-240

15

15

14

6,5

10-11

14

10-11

10-14

15

20-25

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

Плавні о. Хортиця

1

2

3

4

5

7

8

9 10

6

Умовні позначення

– дуби – шовковиці – груша – осокірники

Page 116 of 274

115

на о. Байди

Біля острова Хортиця у руслі Старого Дніпра навпроти урочища Вирва

розташований невеличкий острівець, що утворився в результаті вели- кої повені навесні 1843 року. До цього він був сполучений з материком

піщаним перешийком. Площа – 6,54 га.

Цей невеликий острів, що має 570 метрів завдовжки і близько 160

метрів завширшки, досить точно повторює форму і контури Великої

Хортиці – тут повторюється навіть послідовність дотримання її ланд- шафтних зон! Також, як на Хортиці, північна частина острова є скеляс- тою височиною, піднесеною над водами Дніпра на 14 метрів. На південь

скельна частина острівця поступово знижується, й формується більш- менш рівнинне піщане плато, яке у південній частині знижується до рів- ня Дніпра. Також, як і на Хортиці, центральна частина острова покрита

трав’янистою рослинністю, а південна – заплавним лісом. Така неймо- вірна схожість стала підставою для назви острівця – “Мала Хортиця”.

У 1556 році князь Дмитро Вишневецький побудував тут “дерев’я- но-земляне містечко” й утримував при ньому 300 козаків. Зі своєї Сі- чі-укріплення князь неодноразово здійснював напади на татарські й

турецькі фортеці в пониззях Дніпра, захоплюючи гармати, боєприпаси

для захисту свого укріплення. У 1558 році кримський хан Девлет-гірей

несподівано підійшов до берегів Хортиці. Тривала облога змусила Виш- Чи є вікові дерева

Острів Мала Хортиця або Байди.

Фото Світлани Охріменко, 2020

Page 117 of 274

116

невецького залишити свій форпост.

“Містечко” козаків було спалене та- тарами. Народна дума ототожнює

князя з козаком Байдою, тому й

острів останніми роками отримав

другу назву – “Острів Байди”. Сло- во “байда” означає вільна, неодру- жена, безтурботна людина.

Під час водних байдаркових

експедицій “Навколо Хортиці” юні

екологи-краєзнавці Запорізького

обласного центру туризму і краєз- навства учнівської молоді на остро- ві Байди роблять обов’язкові зупинки: подивитися залишки земляних

валів першої Запорізької Січі, провести спостереження за природною

складовою острова.

На знижених ділянках заплавного лісу острова, що примикають до рус- ла Дніпра, зростають види дерев, що витримують довготривале підтоп- лення: верби біла і ламка, тополі чорна (осокір) і біла, зарості аморфи

ламкої, які обрамували зеленою стіною південну частину узбережжя о. Байди.

А на піднесеній і сухій ділянці заплавного лісу острівця збереглися

залишки заплавної діброви.

Сьогодні у цьому місці о. Бай- ди розташована база відпочинку

“Бригантина” комбінату “Запоріж- сталь”. Серед акуратних дерев’я- них будиночків ростуть окульту- рені й доглянуті дуби, дивлячись

на які, складно сказати – мають

дерева природне чи штучне поход- ження.

І все ж таки, мабуть, природнє.

Про це свідчать дуби, що ростуть

трішки осторонь від житлової час- тини бази – розгалуджені, масив- ні, величні – справжні природні

красені.

Працівники бази слідкують за їх

станом, тож сподіваємось, що дуби

й надалі будуть жити й милувати

око відпочиваючих і відвідувачів

о. Байди. Бо вони – пам’ятки дикої

природи минулих часів, а значить

– нашої історії.

Найбільший дуб острова Байди:

окружність стовбура 220 см, висота 10,5 м,

вік, приблизно, 100-130 років

Page 118 of 274

117

Запоріжжя

(ЛІВОБЕРЕЖЖЯ)

Особливе місце для збереження віко- вих дерев у м. Запоріжжя посідає

Центральний парк культури і відпо- чинку “Дубовий Гай” у заплаві річок

Мокра Московка і Дніпро, де зберегли- ся залишки корінних заплавних лісів.

На час офіційного відкриття парку в

1959 році там було 130 дубів у два об- хвати. У 1972 році вік дубів офіційно

було оцінено в 250 років, а сама ділян- ка з віковими деревами площею 5 га

оголошена пам’яткою природи місце- вого значення “Ділянка 250-річних

дубів”.

Визначні дерева

Вікові дуби Центрального

парку культури і відпочинку

“Дубовий Гай” м. Запоріжжя

Парк відпочинку

“Дубовий Гай”

на сучасній карті

м. Запоріжжя

(позначений

чорним прямо- кутником)

Ділянка вікових

дубів у Парку

відпочинку

“Дубовий Гай”.

Фото 2019 р.

Page 119 of 274

118

Походження вікових дубів Дубового Гаю

Офіційна історія м. Запоріжжя (Олександрівська) починається у 1770

році, коли Російська імператриця Катерина ІІ прийняла рішення

про будівництво семи фортець від дніпровських порогів до Азовського

моря – Дніпровської оборонної лінії. Згідно з планами, лінія повинна

була, з одного боку, захистити край від татарських нападів, а з іншої

– забезпечити посилення контролю над землями Війська Запорізького

Низового з боку Російської імперії.

За переказами, які зібрав відомий

запорізький краєзнавець Яків Новиць- кий, до побудови Олександрівської фор- теці вздовж річок Суха і Мокра Москов- ка стіною тягнулися дубові ліси, які

при виході в долину Дніпра зливалися

з нескінченним лісом Великого Лугу.

Дніпро, обрамлений лісами правого і

лівого берегів, лісами величного остро- ва Хортиці, звивався синьою стрічкою

і безслідно губився в зеленій далечіні.

Усіяний могилами степ навесні рябів

квітами, влітку – приймав білий покрив

тирси, шумів, колисався широкою хви- лею. Але пройшла зима з 1770 по 1771 р.

і картина змінилася.

Яків Новицький приводить свідчення

старожила м. Олександрівська, 87-річ- ного старця Василя Івановича Нагир- ного (Москаленко), батько й дід якого

були живими свідками заснування міс- та – першими його поселенцями.

“Дід мій, – оповідає Нагирний, – про- живав на Орелі і часто чумакував. Коли пройшов слух, що на Московці

будуватимуть місто і що для поселення запрошують охочих людей, дід

зібрав, що мав в господарстві, і переїхав з сім’єю на Московку. Чумакам

це веселе, багате лісом, звіриною і рибою місце, давно було відоме”.

13-го серпня 1770 року через Самару на річку Московку рушив чис- ленний обоз з батальйоном солдатів, з масою робочого і сімейного наро- ду, з дітьми і всілякими пожитками. Спокушена багатством угідь ди- кого степу, численна маса переселенців у більшості складалася з родин

відставних солдатів, що кинули попелища на Старій Українській лінії

фортець. Обоз прибув на місце 15-го серпня і встановив табір між лівим

берегом річки Мокра Московка і правим берегом річки Кушугум на місці

Мініхівського ретранжаменту (укріплення, побудоване графом Мініхом

у 1736 році під час війни з Турцією) і кількох запорозьких зимівників.

Але робочих рук бракувало, і тоді на будівництво фортеці, замість

Нова лінія Дніпровських фортець

(план 1776 р.). Великим колом позна- чена Олександрівська фортеця (з книги

А.В. Макидонова “Днепровская погра- ничная линия в документах середины

1770-х – начала 1780-х годов”)

Page 120 of 274

119

заслання у Сибір, почали посилати колодників з російських губерній і

запорожців, які були засуджені за вбивства і грабежі. Зведення фортеці

проводилося у швидкі терміни, і вже 25 серпня 1770 року Олександрів- ська фортеця згадується як існуючий об’єкт: були вириті рови, намічені

зовнішні контури укріплень і споруд.

Поряд з фортецею, на річці Мокра Московка мала бути влаштована

“гребля для ставків із спусками” для підняття рівня води в річці, а на

березі Дніпра, навпроти фортеці, мав бути побудований фельдшанець

(оборонна споруда) для прикриття пристані і привозних матеріалів, що

вивантажуються (сьогодні на цьому місці сучасний річний порт “Дубо- вий гай”). У той час річка Московка була досить повноводною (баржі з

невеликим осіданням пропливали по ній без перешкод ще до 1930-х років).

Але незабаром залишок жаркого літа змінили осінні дощі, за якими

прийшли зимові холоди. Восени було зведено декілька дерев’яних бу- динків для начальства, побудовані казарми для солдатів, а робочий люд

тулився у виритих землянках. “В першу зиму, – оповідав далі Нагир- ний, – тільки лопатників і гробарів, що прибули з Росії, працювало до

800 осіб. А тому, що зима була люта, а у землянках сиро і холодно, то

народ кинувся рубати ліс.

Молоді й старі, в обхват двох чоловік, дуби рубали на дрова, рубали

на будівлі, і до весни по берегах обох річок Московок лисіли одні пні.

Відтоді, – із сумом зробив висновок старець, – береги рр. Московок за- р. Мокра

Московка

р. Суха

Московка

2-га Олександрівська

фортеця

Олександрівський

форштадт

План розташування фортеці Олександрівської (2-ї) і Олександрівського форштадта. 1771 р.

ЗОУНБ (колекція В.Г. Фоменко). Прямокутником позначене розташування сучасного парку

культури і відпочинку Дубовий Гай на місці заплавного лісу річок Дніпро і Мокра Московка

Page 121 of 274

120

лишилися голі і вже не буде тут

лісу, поки світить сонце”.

З ранньої весни 1771 року зно- ву велася кипуча робота по спору- дженню фортеці. Але тут сталася

повінь, і впритул до місця будів- ництва фортеці підступила вода.

Роботи були зупинені. Коли вода

спала, спорудження фортеці було

перенесене в інше місце – ближче

до Дніпра і Сухої Московки.

Але якщо дубові ліси у межах

міста були вирубані наприкінці

XVIII століття, то звідкіля з’явив- ся віковий дубовий гай на їх місці

і яке його походження? Це при- родний ліс, який відновився на

місці корінних дібров, чи штучні

насадження, створені людиною?

Існує кілька версій походжен- ня дубового гаю у гирлі річки Мо- кра Московка.

Згідно з першою версією, у

1775 році, після чергової перемоги

Російської імперії у війні з Туреч- чиною, Катерина ІІ зруйнувала Запорозьку Січ. За давньою легендою,

яку корінні містяни передають з вуст у вуста, запорозькі козаки в

пам’ять про зруйновану Запорозьку Січ на березі Мокрої Московки по- садили дуби. Старі люди переповідають, що запорожці зі сльозами на

очах саджали молоденькі деревця, після чого подалися у Задунайську

Січ. Виходячи саме з цієї дати, 1775 рік, деякі дослідники припускають,

що вік дубів парку “Дубовий Гай” складає 250 років.

Згідно з іншою версією, що висунув запорізький краєзнавець Анато- лій Сокур, дуби посадили запорозькі козаки у 1829 році, коли поверну- лися “з-за Дунаю” на Україну на чолі з отаманом Йосипом Гладким. За

цією версією вік дубів – близько 200 років.

Згідно з архівними документами, основну частину території ниніш- нього парку було насаджено при розвитку Олександрівського повіту в

1813 році, коли рішенням голови Катеринославської губернії була за- кладена окрема територія для культурного відпочинку місцевого за- можного дворянства. На місцевості була висаджена велика кількість ду- бів, а сама паркова територія отримала назву “Дубовий Гай”. Протягом

ХІХ століття Дубовий Гай був дуже популярним серед мешканців міста

Олександрівська – вони полюбляли відпочивати під тутешніми дубами.

Ця версія про походження дубів нам здається найбільш достовірною,

й відповідно до неї вік найстаріших дубів парку може складати близь- Повінь на річці Мокра Московка. Фото ХІХ ст.

Міський сад м. Олександрівськ.

Фото кінця ХVIII початку XIX ст.

Page 122 of 274

121

ко 200 років. Але незалежно від часу

походження дубів, усі дослідники те- риторії дотримуються версії, що ду- бовий гай є рукотворним, оскільки

дерева ростуть рядами.

Про те, що дуби на початку ХХ сто- ліття мали значні розміри свідчать

перекази, що під час Громадянської

війни у 1919-1920 роки військові угру- повання селянської повстанської ар- мії батька Махна на верхівці одного з

найвищих дубів дубового гаю влашту- вали споглядальний пункт, на який

встановили кулемет. А щоб дістатися

туди, забили у стовбур дерева заліз- ничні костилі та інші металеві пред- мети у якості сходинок. Саме у цьому

місці Нестор Махно планував розбити

найбільший у місті парк, про що гово- риться у відповідних документах, які

збереглися в Державному архіві Запо- різької області.

На жаль, у 1977 році дуб всох і його

викорчували з корінням, а яму залили

бетоном. Тепер тут, ліворуч від сходів з

мосту, доріжка, яка проходить вздовж

ділянки вікових дубів. І мало хто здо- гадується, що ходить по тому

місцю, де ріс Дуб Махна.

За радянських часів на ді- лянках, що знаходяться поряд

з Дубовим гаєм, почалася за- будова, прекрасний ліс, що

складався з багаторічних ду- бів у гаю, методично вирубу- вався. Після створення і за- повнення водою Каховського

водосховища у 1958 році від- булося підтоплення цієї ді- лянки паркової зони. Впродовж наступних 20-ти років (1960-1980 роки)

значна кількість вікових дубів (у тому числі й дуб Махна) загинула і була

вирубана. Річка Московка не очищалася від наносів, заросла очеретом, а

в деяких місцях її почали засипати – вона стала несудохідною. Відомий

у Запоріжжі краєзнавець Юрій Вілінов згадує, що на початку 80-х років

ХХ ст. він нарахував на двох найбільших дубових пеньках у “Дубовому

Гаю” відповідно 172 та 158 річних кілець.

Верхівка дуба Махна.

Фото Бориса Мозера, 1970-ті роки

Видалення всохлих дубів-патріархів

Дубового Гаю.

Фото Бориса Мозера, 1970-ті роки

Page 123 of 274

122

У 1956 році була затверджена загальнодержавна програма по ство- ренню і розвитку народних і національних парків. Впродовж трьох ро- ків стара територія парку була реконструйована, знесено ряд старих

будівель, прокладені алеї, викорчувані кущі і сухі дерева, через річку

Московку перекинуті пішохідні містки. Зведені малі архітектурні фор- ми – фонтани й альтанки в стилі “сталінського ампіру”, побудований

літній кінотеатр (нинішня центральна сцена), зведені десятки атрак- ціонів, монументів, барельєфів, фонтанів. Офіційно Центральний парк

культури і відпочинку був відкритий 1 травня 1959 року рішенням Дер- жавного комітету СРСР з охорони природи. Стару дореволюційну назву

– “Дубовий Гай”, вирішили залишити. Сучасна площа парку складає 57

га, з яких 5 га – пам’ятка природи місцевого значення “Ділянка 250-річ- них дубів”.

Сучасний стан вікових дубів парку “Дубовий Гай”

Заповідна ділянка вікових дубів знаходиться у південно-західній ча- стині парку “Дубовий Гай” у заплавній зоні річок Мокра Московка і

Дніпро біля озера – притоки ріки Московки.

Ділянка лісу приурочена до першої і другої надзаплавних терас рі- чок та характеризується достатнім рівнем ґрунтового зволоження (під- земні води на глибині 2-3 м), бідними на глинисті частинки піщаними

відкладами, відсутністю поверхне- вого стоку і здатністю пісків кон- денсувати атмосферну вологу в по- верхневих горизонтах, що створює

сприятливі лісорослинні умови.

Цінність та унікальність Дубо- вого Гаю полягає в тому, що у За- порізькій області – це єдина, поряд

з островом Хортиця, значна за пло- щею та кількістю вікових дубів ді- лянка заплавного квазіприродно- го дубового лісу. Зараз, за даними

групи ЮНЕКО КЗ “Центр туриз- му” ЗОР, на ділянці зростає 73 віко- ві дуби, середня окружність стовбу- рів яких становить 230 см (діаметр

стовбурів 73 см), середня висота 15 м.

Найбільші й найстаріші екземпля- ри дерев мають висоту 17-25 м і окружність стовбура 300-330 см (діаметр

95-105 см).

На жаль, за нашими даними, тільки 73% дерев (56 дубів) мають добру

Космічний знімок сучасного парку

відпочинку “Дубовий Гай” у м. Запоріжжі

(площа 57 га). Червоними рисками

позначена пам’ятка природи “Ділянка

250-річних дубів” (5 га), червоним колом

– місце зростання дуба Махна

Page 124 of 274

123

життєвість (2-3 бали). Інші 27% (16

екземплярів) – поступово засихають і

вмирають: мають сухі вершини, сухі

гілки в кроні, плодові тіла на стовбу- рах, вражені стовбуровою гниллю і

вторинними шкідниками (життєвість

4-5 балів).

Протягом останніх 20-40 років на

заповідній ділянці Дубового Гаю адмі- ністрацією парку були проведені під- саджування інших листяних порід,

що призвело до формування окремих

невеличких рослинних угруповань дуба

з іншими породами дерев, які група

ЮНЕКО КЗ “Центр туризму” ЗОР схе- матично нанесла на карту ділянки.

На карту ми нанесли також розмі- щення дубів з урахуванням їх рівня

життєвості.

Згідно з попередніми дослідження- ми групи ЮНЕКО коефіцієнт швидкос- Заповідні вікові дуби Дубового Гаю

Дуб-велетень Дубового гаю:

обхват стовбура 331 см, діаметр 105 см, висота 24 м

Page 125 of 274

124

Один з найбільших дубів Дубового гаю:

обхват стовбура 310 см, висота 16 м

Хворі і мертві

дерева, вражені

гниллю і шкідниками

Вимірювання параметрів дуба

екологами-краєзнавцями групи

ЮНЕКО Запорізького обласного

центру туризму і краєзнавства

учнівської молоді

Page 126 of 274

125

Засохлі стовбури деяких дубів зараз використовують у вигляді місць для відпочинку

Дубові рослинні угруповання

на території пам’ятки природи місцевого значення “Ділянка 250-річних дубів”

парку відпочинку “Дубовий Гай” м. Запоріжжя

Напівпрояснені

Прояснені

Напівтіньові

Напівтіньові

Напівтіньові

Напівтіньові

Світова структура

насаджень

Площа

(га)

Площа

(га)

Дуба звичайного

Назва формації Назва угруповання

1. Ясенево-дубові насад- ження (жовте коло)

1. Чисті насадження віко- вих дубів (чорне жирне

коло)

2. Різновікові насадження

дубу (чорне тонке коло)

3. Каштаново-дубові насад- ження (помаранчеве коло)

4. Липово-дубові (зелене коло)

5. Змішано-дубові

5 0,3

1,2

1,5

0,1

0,4

1,5

Умовні позначення

– вікові дуби

з життєвістю 2-3

– найбільші вікові дуби

з життєвістю 2-3

– вікові дуби

з життєвістю 4-5

– дуб Махна

р. Мокра Московка

Розміщення вікових дубів і дубових рослинних угруповань

на території пам’ятки природи “Ділянка 250-річних дубів”

Page 127 of 274

126

ті росту дубів у заплавах степових річок на півдні Запорізької області

складає приблизно:

– 0,7 у складі лісового насадження;

– 0,6 на галявинах заплавного лісу.

Якщо вважати, що заповідна ділянка парку відпочинку “Дубовий

Гай” була висаджена штучно як лісове насадження, а середній обхват

стовбурів дерев – 235 см, то середній вік дубів території може складати

приблизно 173 роки.

L = K x C,

де L – вік дерева, K – коефіцієнт, C – довжина окружності (обхвату) стов- бура дерева.

L = 0,7 x 235 см = 165 (160-180) років

Тобто, посаджені ці дерева приблизно у 1840-1860 роках. Ті ж дуби,

які були висаджені раніше, на початку ХІХ століття, до наших днів не

дожили: засохли або були зрубані.

Вік найбільших дубів парку (з окружністю стовбура 300 см і більше)

може складати за цим коефіцієнтом 210 років. Але більшість з них зро- стає по периметру ділянки або на галявинах, і згідно нашого другого ко- ефіцієнту (0,6) їх вік, найвірогідніше, складає 180-200 років, а різниця

між дубами у розмірах пов’язана з різними умовами зростання.

L = 0,6 x 300 см = 180 років.

У 2015 році на запрошення запорізьких науковців вік найбільших

дубів Дубового Гаю виміряли німецькі спеціалісти з використанням спе- ціального бура Пресслера. У дуба з обхватом стовбура більше 3 метрів на

галявині заповідної ділянки взяли

три проби і по річним кільцям ви- значили вік дерева:

Проба No 1 – 172 роки;

No 2 – 159 років;

No 3 – 188 років.

Тобто вік найбільших дубів Ду- бового Гаю на 2020 рік складає 170-

190 років, і посаджені вони були,

приблизно, у 1830-1850 роках.

Якщо врахувати всі ці виміри,

то, найвірогідніше, найбільші й най- старіші дуби Дубового Гаю мають

вік 180-200 років, а їх середній ко- ефіцієнт швидкості росту в умовах

заплави становить 0,6, що відпові- дає збільшенню діаметра стовбура

дерева на 1,5 см на рік. Коефіцієнт швидкості росту дубів, що

штучно висаджені у паркових зонах

Запорізької області в умовах заплави,

становить 0,6

Page 128 of 274

127

Дуб Якова Новицького

Один з “іменних” запорозьких ду- бів наприкінці ХІХ століття

посадив на своєму подвір’ї в цент- рі старого міста Олександрівська

Яків Новицький (1847-1925) – ві- домий український краєзнавець,

науковець, педагог, дослідник за- порозької давнини.

Він народився у спадковій сади- бі своєї матері Єлизавети Петрівни

(у дівоцтві Мартиненко) в селі Аули

Катеринославської губернії, тепе- рішньому селищі міського типу

Криничанського району Дніпропе- тровської області. Його батько був

канцеляристом низового земського

суду. Але не робота Павла Іванови- ча вплинула на становлення Яко- ва, на формування кола інтересів,

а його походження від козацького

старшинського роду й почуті від

старожилів села розповіді про славну козацьку

минувшину. Ще у дитинстві Якову закортіло

самому обійти легендарні запорозькі місця,

посидіти біля козацького вогнища, послухати

козацьких оповідок, легенд, пісень.

У 13 років хлопець переїхав до старшого

брата Петра в Олександрівськ (сучасне Запо- ріжжя) аби вступити до повітового училища.

Він успішно закінчив його, склав іспит на зван- ня сільського приходського й початкового на- родного вчителя і мріяв продовжити навчання.

Смерть батька стала на заваді – нікому було під- тримати юнака матеріально, тому в 17 років

він вступив на службу канцеляристом до Олек- сандрівського повітового казначейства. Вищу

освіту Новицькому замінила самоосвіта: він

вивчав праці відомих українських дослідників природи, історії, етно- графії, літератури й мови.

Коли Якову було майже 21, він познайомився з бароном Миколою

Корфом, тогочасним головою Олександрівської повітової училищної

ради, одним із організаторів початкових земських шкіл в Україні. Ми- Яків Новицький,

фото кінця XIX століття

Page 129 of 274

128

кола Олександрович надихнув Новицького

на педагогічну й наукову працю. Яків став

учителем Вознесенівської сільської народ- ної школи, а на канікули барон Корф за- просив його до свого маєтку.

На ниві народної освіти Новицький

проявив себе як новатор. Він вважав, що

сільським дітям мало знати молитви, вмі- ти читати, писати й рахувати, що вони ма- ють бути всебічно розвинені: розумітися на

історії, географії, природознавстві, вміти

малювати й креслити, а також мати прак- тичні навички з городництва, садівництва,

бджільництва, тому при школах слід ство- рювати садки й пасіки. Яків Павлович від- давав перевагу наочним урокам, тому часто

з учнями виходив на природу, збирав гер- барії, колекції комах і мінералів, проводив

археологічні розкопки.

У цей період Яків Павлович актив- но вивчав педагогічну і наукову літературу, наполягав на необхідності

введення української мови викладання та українських підручників у

закладах освіти. У газетах Києва, Катеринослава стали з’являлися кра- єзнавчі розвідки Новицького.

Три роки Яків Новицький працював викладачем у Вознесенівці, кож- ного року одержуючи подяки й нагороди по 60, 100 карбованців сріблом.

Потім його підвищили: він став викладачем Іванівської, Ольгинської

шкіл. І всюди краєзнавець багато уваги й сил віддавав дослідницькій ро- боті, в якій, уже на той час, здобув чималий досвід і визнання серед нау- ковців, за що 23 січня 1876 року був обраний дійсним членом Південно

– Західного відділу Російського географічного товариства.

Але радість перших успіхів була, на жаль, недовгою. У 70-ті роки

ХІХ ст. з боку царату з новою силою почалися утиски української націо- нальної культури, включаючи мову. Ті вчителі, котрі викладали укра- їнською мовою, знайомили учнів зі славним історичним минулим свого

народу, прищеплювали любов до рідної землі, рано чи пізно потрапляли

до списку неблагонадійних, серед яких опинився й Я.П. Новицький. У

1878 році Яків Павлович був звільнений з посади вчителя за “поширен- ня у народі українофільських тенденцій”.

У 1879 році Я. Новицький повернувся до рідного Олександрівська

– міста свого навчання і становлення як учителя і науковця. Та чорна

смуга минула: обвинувачення Новицького були скасовані й він не тіль- ки повернувся до учителювання, а й одержав значне підвищення: місце

секретаря повітової шкільної ради та завідувача складом книг. Цікаві

Page 130 of 274

129

думки знаходимо у звітах Якова Павловича, складених того часу: “...

народ с жадностью читает книжки, но, к сожалению, самые нелепые и

пустые ... издания спекулянтов московского книжного рынка”.

З 1883 до 1917 р. Олександрівське повітове земство регулярно оби- рало Я.П. Новицького попечителем шкіл, і кожного року (двічі на рік)

він здійснював часті подорожі всією територією повіту й за його межа- ми з метою інспекторської перевірки знань учнів. Це давало вченому

добре знання сіл, річок, балок, старих шляхів, могил, а в постійному

спілкуванні з багатьма селянами, особливо з літніми людьми, Яків Пав- лович здобував цікаву й цінну історико-фольклорно-етнографічну ін- формацію, таким чином об’єднуючи педагогічну і наукову діяльність.

У цей же період (1883) відбулося знайомство Новицького з Явор- ницьким, яке переросло в щире побратимство. Нам лишилося їхнє пое- тичне листування. Ось лунає з Петербургу голос Дмитра Івановича:

“Мій друже єдиний, мій голубе сивоусий, мій коханий козаченьку,

Якове Павловичу! Радуйся, мій друже коханий! Буду у тебе, обніму

тебе і наговорюся з тобою, надивлюся в твої ясні добрі очі, може, разом

і чкурнемо куди в степ”. 1884 року Новицький вітав друга з днем народ- ження: “Благословляю Вас на все добре Байдою, Сагайдачним, Залізня- ком, Палієм і всіма славними і святими запорожцями і гайдамаками”.

Жив Я.П. Новицький, як розповідає його друг

і товариш Д.І. Яворницький, надзвичайно бід- но. На хаті, де мешкав Новицький з жінкою, не

було навіть даху, часто доводилося голодувати.

Становище мало змінилось і під час екскурсій,

таких для краєзнавця необхідних: “Ходили ми з

Яковом Павловичем, – розповідає Дмитро Івано- вич Яворницький, – по селах обоє рябоє: у мене

в кишені п’ятак, а у нього три копійки... часто

голодували, бо купить їсти було ні на що... От се- ред таких умов проводити краєзнавчу працю – це

справжня жертва і Яків Павлович самовіддано

приніс її”.

На межі XIX і XX ст. Новицький почав

активно займатись археологічними пошуками,

організовувати експедиції та очолювати їх. Він досліджував острів

Хортицю, Великий Луг, руїни всіх Запорозьких Січей. До своєї архе- ологічної діяльності Яків Павлович (уже як попечитель шкіл у повіті)

залучав не тільки учнів середніх навчальних закладів, а й їх виклада- чів, що одразу відбилось на рівні викладання історії в школі. Найяскра- вішою сторінкою археологічної діяльності Я.П. Новицького було дослід- ження острова Хортиці. Ось що писав про археологічну діяльність Я.П. Но- вицького з дослідження о. Хортиця Д.І. Яворницький у праці “Запо- рожье в остатках старины и преданиях народа”: “Хортица – это его по- Яків Новицький,

фото початку

ХХ століття

Page 131 of 274

130

стоянная летняя дача. Там он берет себе под наем небольшой клочок

земли под бахчу и, забившись в курень, проводит в нем целые дни и

ночи ... Хортица известна ему также, как собственная пазуха”.

Подорожі старовинними козацькими селами, розповіді та перекази,

почуті Новицьким від синів та онуків колишніх запорожців, традицій- ний уклад українців попри широкомасштабну колонізацію степового

краю стали основою написання близько 40 ґрунтовних робіт з фоль- клору, етнографії, археології, статистики, ботаніки і педагогіки. Се- ред них – “Історія міста Олександрівська”, “З берегів Дніпра”, “Острів

Хортиця на Дніпрі”, “Малоруська і запорозька старина в пам’ятках ус- ної народної творчості”, “Матеріали для історії запорозьких козаків”,

“Духовний світ в уявленні малоросійського народу” тощо. Крім Д.І.

Яворницького дослідник-краєзнавець листувався з багатьма славет- ними науковцями, супроводжував по запорізькій землі Іллю Рєпіна.

Йому подарував на згадку своє фото Марко Кропивницький.

У 1903 році Я.П. Новицький став одним з ініціаторів відкриття Ка- теринославської ученої архівної комісії, значення якої важко переоці- нити у збереженні та обробці архівних документів і досліджень з істо- рії Південної України.

У 1915 році Я.П. Новицький засну- вав та відкрив у Запоріжжі музей іс- торичних цінностей, директором якого

був до 1925 року (нині — Запорізький

обласний краєзнавчий музей). По су- ті, весь музей складався з експонатів,

які належали директору. Під музей

надали приміщення Народного дому.

В останні роки життя (1919 – 1925)

він також працював завідувачем ство- реного ним архіву (тепер Державний

історичний архів Запорізької облас- ті). Не випадково Яків Павлович був один з найбільш шанованих лю- дей Олександрівська, обраний членом-кореспондентом Імператорської

академії наук Росії (а з 1924 року – і України), нагороджений орденом

Святої Анни, двома орденами Святого Станіслава; за гербарій лікар- ських рослин одержав срібну медаль Московського університету.

У Якова Новицького була велика родина: чотири доньки та два

сини. Тож, для сім’ї він збудував великий будинок на вулиці Олексан- дрівській, 55 (до декомунізації – вулиця Дзержинського), а на подвір’ї

у 1894 році посадив три дубки і влаштував пасіку. “Як зараз бачу його

серйозне, зосереджене обличчя, – згадувала онучка Лариса. – Схилив- шись над письмовим столом, він переглядає папери, дуже багато пише.

Було, повернеться з роботи, пообідає, загляне в сад, посидить з люлькою

біля бджіл, яких дуже любив, і знову за стіл до години-другої ночі. І

Приміщення Народного дому, в якому

був створений музей. Фото початку XX ст.

Page 132 of 274

131

так щодня... Добре пам’ятаю розкопки запорізьких курганів, ночі біля

вогнища на легендарному острові Хортиця і, звичайно ж, захоплюючі

розповіді Якова Павловича”. Під молодими дубками разом з Новиць- ким не раз сидів Дмитро Яворницький, який приїжджав до нього в гос- ті з Катеринослава (Дніпра).

Місце розташування садиби з дубками Я. Новицького на сучасній карті м. Запоріжжя

Роки громадянської війни підірвали здоров’я Я.П. Новицького. Мі- сто Олександрівськ знаходилося у полум’ї збройної боротьби прихиль- ників різних політичних течій і рухів. За спогадами нащадків, як тіль- ки нова влада приходила у місто, вона брала заложників, серед яких

постійно була і така шанована в Олександрівську людина, як Я.П. Но- вицький.

На схилі віку, старий і хворий, поховавши дружину, чотирьох до- ньок і сина, що померли від туберкульозу (зостався єдиний син Кос- тянтин), вчений опинився у жахливому положенні. В листі від 28 січня

1924 р. до Д.І. Яворницького Яків Павлович із біллю писав: “Ти знаєш

мій будинок, в котрому я жив: пам’ятаєш обгороджений двір і садок з

пасікою. Тепер не те: з сім’єю в п’ять душ (невістка і онуки) мешкаємо

в трьох невеличких кімнатах з чорного ходу; в дворі, в садку забору

нема і сліду – пограбовано; плодюче дерево – інше зрубано, друге зні- вечено, пасіка пограбована. Мало цього – в помешканні столи, стільці,

ліжко, вся одежа, посуд, годинник і напослідок фотографічні апарати

реквізовано”.

На початку травня 1925 року Новицький захворів на бронхіт. У по- грабованому будинку, у злиднях і голоді, ніби не помічаючи хвороби,

він продовжував працювати. “19 травня, повернувшись з праці коло

Page 133 of 274

132

першої години дня, почув себе слабим, але швидко перемігся й сів пи- сати у щоденник, — згадував товариш ученого В. Білий. — Він устиг

написати кілька слів усього, закашлявся і помер моментально від па- ралічу серця”. Поховали його біля Пилипівської церкви Дворянського

цвинтаря.

Здавалося б, у Запо- ріжжі, як зіницю ока,

мають берегти пам’ять

про одного з найвидат- ніших громадян! Але

все сталося не так. У

п’ятирічку безбожжя

Пилипівську церкву

зруйнували, могилу за- топтали й загубили. Будиночок історика був міцним, але і його знес- ли у 70-х роках ХХ ст. – зараз там скляна коробка магазину будівель- них матеріалів. За радянських часів жодного разу не видавалися твори

Я.П. Новицького, поклали дуби свої голови, тільки один із них вистояв.

Незалежна Україна спробувала відновити справедливість щодо сво- го талановитого сина. В Запоріжжі з’явилася вулиця Новицького. У

1993 році на краєзнавчому музеї з’явилася меморіальна дошка. Та че- рез певний час її вкрали. Досі лишаються самі дірки в стіні.

У 1998 році науковці і краєзнавці Запорожжя створили громадське

об’єднання “Наукове товариство ім. Я. Новицького”, одним з перших

завдань якого стала публікація творчої спадщини вченого. Після кро- Дуб Якова

Новицького

(посаджений у 1894 р.

відомим українським

істориком-краєзнав- цем, дослідником

запорозької давнини

Яковом Новицьким

на своєму подвір’ї).

Фото 2020 р.

Обхват стовбура –

3,13 м

Висота – 20 м

Вік – 126 років

Місце зростання –

Вознесенівський

район м. Запоріжжя,

подвір’я ресторану

Олександрівський

повіт, пр. Соборний, 78.

Дерево необхідно

заповідати й встано- вити охоронний знак

Page 134 of 274

133

піткої праці у 2007 році товариством було видане повне зібрання творів

Якова Павловича у 5-ти томах.

А як же дуб, щоб був власноруч посаджений Я.П. Новицьким і ди- вом вцілів?

Сьогодні – це столітній красень! Обхват стовбура дуба Новицького

3,13 м, висота 20 м, вік – приблизно 126 років.

Але підійти до дуба непросто: він росте за високою кам’яною ого- рожею ресторану “Олександрівський повіт”. Охоронного статусу дуб

не має, як не має й інформаційних щитів або інших вказівок про свою

природну й історико-культурну цінність!

Працівники ресторану запевняють, що вони та відвідувачі Дуб Но- вицького не ображають, дбайливо ставляться. Біля дуба народ п’є та

гуляє, тож, певно, історичному дереву тут завжди “весело”.

Дуб Фелікса Мовчановського

Найбільшим деревом лівого берега

Дніпра в межах м. Запоріжжя є

дуб, що росте на правому березі р. Суха

Московка у селищі Зелений Яр Шев- ченківського району біля будинку No 5

по вулиці Дизельна. На нього зверну- ли увагу вихованці гуртка “Спортив- ний туризм” КЗ “Центр туризму” ЗОР

під керівництвом майстра спорту Ук- раїни з туризму Сергія Некрасова.

Достеменно невідомо коли і ким був

посаджений дуб. Але відомо, що у

цьому місці до руйнування Січі були

козацькі зимівники. У середині ХІХ

століття на їх місці виникли хутори

Чарівний і Собачий, а також були роз- ташовані орні землі с. Вознесенка.

У 1901 р. Олександрівська Дума

частину цих земель площею 10 га, що

Дуб Фелікса Мовчановського. Фото 2020 р.

Окружність стовбура 370 см,

висота 22 м, вік 110 років

Зростає за адресою: селище Зелений Яр,

вул. Дизельна, 5.

Дерево необхідно заповідати й встановити

охоронний знак

Page 136 of 274

135

нормального самостійного існування, і в

якому було створено умови для навчан- ня та виховання дітей, для підготовки їх

до дорослого життя.

На території хутора розташовувалися

лікарня, школа, дитячий садок, гурто- житки для вихованців і вчителів, церк- ва, пекарня, пральня, лазня, водонапір- на башта, шкільний музей тощо.

В усіх приміщеннях хутору було водя- не опалення та електричне освітлення,

телефонний зв’язок. Всі будівлі хутора

були оснащені водогінною системою з

умивальними кімнатами. Брудна вода і

всі нечистоти із умивальних, ватеркло- зетів, пральні, лазні та інших приміщень

через каналізаційну систему

відводилися в спеціальну бу- дівлю – біологічну станцію, у

якій вода проходила крізь де- кілька фільтруючих систем,

очищувалася і використову- валася для поливання городу

за допомогою системи канав.

Курс навчання в Олексан- дрівському училищі тривав

9 років, із яких три останніх

роки, окрім загальноосвітніх

предметів, більше уваги при- ділялося ремісничому нав- чанню вихованців, яке могло

б прогодувати їх після закін- чення училища.

Для хлопчиків при учили- щі був обладнаний клас руч- ної праці, спеціальні майстер- ні (столярна, токарна, взуттє- ва та переплітань). Для дівча- ток – класи рукоділля: ви- крійки, вишивання, лагодження білизни і платтячок, в’язання на спи- цях і крючком, шиття.

Задум Ф.Ф. Мовчановського полягав у тому, щоб перевести заклад на

самозабезпечення усім необхідним. Цей задум був втілений у життя.

Щоб дати можливість всім, хто закінчив Олександрівське училище,

Головна будівля школи для глухонімих

Взято з https://invak.info

Урок наочного навчання у школі

глухонімих.

Листівка 1907-1910 рр.,

віддрукована у типографії

Олександрівського хутора глухонімих

Фотоархів В.В. Скурчинського

Загальний вигляд хутора з машинобудівним заводом

Листівка 1907-1910 рр. з фотоархіву Романа Акбаша

(ресурс “Ретро Запорожье”)

Page 140 of 274

139

ще-хутір для глухонімих” – ґрунтовне дослідження діяльності цієї бла- годійної установи.

Туристи-краєзнавці комунального закладу “Запорізький обласний

центр туризму і краєзнавства, спорту та екскурсій учнівської молоді”

Запорізької обласної ради пропонують віковому дубу, що ріс на терито- рії Маріїнської школи-хутора глухонімих і зберігся до наших днів, дати

ім’я “Дуб Мовчановського”. А до 110 ювілею закладу (2023 рік) присво- їти йому заповідний статус “Ботанічна пам’ятка природи місцевого зна- чення” і встановити охоронний знак.

Дуб – Літератор

Ще два столітніх дуба-велетня Сергій Некрасов з вихованцями гуртка

“Спортивний туризм” КЗ “Центр туризму” ЗОР знайшли на крутих

берегах річок Суха і Мокра Московка, що протікають через Шевченків- ський і Заводський житлові мікрорайони м. Запоріжжя: Дуб-Літератор

і Дуб-Ресторатор.

До середини XVIII століття лівий берег Дніпра, через який протіка- ють річки Суха і Мокра Московки, належав татарам. Запорізький краєз- навець Адріан Кащенко у своїй книзі “Великий Луг Запорозький” (1919)

про ці місця пише таке: “Устя обох

тих річок за часів Запорожжя були

затінені гарним дубовим лісом, і тут

же, користуючись із того, що на Хор- тиці завжди містилася запорозька

залога, дехто з козаків, незважаючи

на те, що обидві Московки належали

татарам, сиділи на їхніх гирлах зи- мівниками”. Один із зимівників на- лежав козаку Андрію Капустяну, від

прізвища якого пішла назва місце- вої балки – балка Капустяна, й одно- го з витоків р. Суха Московка – річ- ка Капустянка.

Дуб – Літератор. Фото С. Некрасова, 2020 р.

Окружність стовбура – 325 см,

висота – 18 м, вік – 100-110 років

Зростає за адресою: селище “Запоріжжя

Ліве”, вул. Літературна, 71.

Дерево необхідно заповідати й встановити

охоронний знак